четвер, 23 серпня 2012 р.

У мене задзвонив телефон. Приблизно о 16:30.


Жіночий голос по імені і батькові запросив мою тещу. Тещі дома не було, тому запитав, що їй передати.
- Ми передзвонимо іншим разом...
Дуже було схоже на чергове "соціологічне дослідження".

- Може я можу відповісти?
- Та ні, нам потрібно саме у неї запитати...
- Про що?
- Про соціальні ініціативи президента, які починає виконувати уряд...
Опа!!!
- А хто ви є?
- Колцентр партії регіонів...
- То давйте я за неї відповім!
Теща моя - давня українська буржуазна націоналістка, дарма що етнічна росіянка та народилась і виросла у Донецьку - комуняк ненавидить не менше за мене.
- Та ні, у мене записано саме у неї запитати. Ну, як її зараз нема, то до по...
- Зачекайте! Лишіть телефон, вона саме вас набере!
- Ні, ми не можемо давати телефон, ми колцентр...
Я вже ледве стримуюсь від сміху.
- Чому ж не дати? Ваш, цей, як його, хотів почути кожного - от би й почув.
- То вам треба дзвонити у приймальню, якщо є які питання. У мене от тільки питання про соціальні ініціативи президента, які починає виконувати уряд...
- Як тільки починає виконувати?! Азарич каже, що виконують на повну!
Здається, на тому боці починають щось розуміти.
- Ну дякую, ми пере...
- Зачекайте! Звідки у вас телефон моєї тещі?
- З бази нуль дев'ять.
ту-ту-ту...

P.S. Справа у тому, що телефон оформлено на мою дружину. І щойно подзвонивши на 109 (а потім на 15-09 - довідка за неповними даними), номеру телефону моєї тещі я не дізнався.