середу, 31 жовтня 2012 р.

Підстав іншу щоку...

У останні дні лютого 1996 року я вирішив трохи змінити знайомий маршрут з Харкова до Сєвєродонецька - не доїзжаючи до Артемівська повернув свою "Таврію" ліворуч, на Сіверськ, повз Красний Лиман.
Дорога було важкою. Зима вирішила видати усі запаси снігу, невитрачені раніше. Автівка грузла у заметах. Аби роз'їхатись із зустрічною машиною, доводилось майже зупинятись - добре, хоч машин на дорозі було мало.
У Сіверську нас (ми були удвох з колегою) зупинили даішники.

Вони фальсифікують - я стверджую, бо на моїй дільниці усе було чесно

Так, на дільниці 800781 218-го округу (Святошинський район м.Києва), де я був спостерігачем, фальсифікацій не трапилось.
Я можу це стверджувати, бо практично не виходив з дільниц протягомі 23 годин.
Так, мені пощастило, що на нашому окрузі проти кандидата від ОО "Батьківщина" Ар`єва від ригів йшов безнадійний ахвіцер калашніков, а у Третьякова і Парцхаладзе, як вважали риги,  достатньо бабла щоби купити потрібний результат.
Отже, ми опинились майже в ідеальній ситуації: ніякого пресингу зовні, тільки кваліфікація членів комісії.
Тепер слідкуйте:
1. Голосування закінчилось о 20-00.
2. Списки виборців опрацювали десь до 21-00 (тричі перераховували - була розбіжність у 1 голос, знайшли).
3. Невикористані бюлетені опрацювали і погасили приблизно  о 23-30.
4. Результати по загальнодержавному округу (списки) підрахували десь о 1-00.
5. Протоколи (тільки спостерігачам - 15 штук) заповнили, підписали, пропечатали десь о 3-30.
6. Приблизно о 4-00 закінчили підрахунок голосів у по мажоритарному округу.
7. Десь о 6-00 закінчили писання протоколів - для комісії та спостерігачів.
О 6-30 я вийшов з дільниці.
Наші результати були дуже близькі до результатів екзит-полу по Києву.
Приблизно о 15-00 результат нашої дільниці з`явився на сайті ЦВК. Ближче до 23-00 були результати майже всіх дільниць 218-го округу.
Тобто, якщо виборчі комісії займаються лише арифметикою - підрахунок має бути закінчений увечері наступного дня.

Якщо ОВК рахує третій день- значить, результати фальшують.

Я знаю це, бо на моїй дільниці все було чесно.

суботу, 27 жовтня 2012 р.

Планка пам'яті

Перебираючи днями комп'ютерний мотлох, вкотре витяг стару і вже непотрібну планку пам'ті.
Нічого особливого. DDR2, 533 MGz, Samsung, Made in Poland...
Зроблено в Польщі.
Зроблено у країні, шанси якої на виживання у цьому жорсткому світі  двадцять років тому оцінювались нижче за наші.
Виявляється, вже п'ять років тому вони виробляли комплектуючі для комп'ютерів. Самсунгу було вигідніше робити це у Польщі, ніж у Китаї.
А років тридцять тому просторами СССР ходив анекдот про двох безпритульних собак, що зустрілись на польско-совєцькому кордоні. З'ясувавши, що кожен шукає їжи, бо на батьківщині голодує, пси розвернулись і пішли до рідних країв. Але через деякий час польский сірко озирнувся, і побачив поруч совєцького.
- Я ж тобі казав, у нас теж жерти нема чого!
- У вас хоч гавкати можна, - почув він у відповідь.
Догавкались.
Не зважаючи на смерть суднобудівних заводів у Гданську - на яких колись працював слюсар Валенса, та зникнення "особових самоходів" Polonez, та ще багато чого, чим пишалась Польска Народна Республіка - поляки живуть. Живуть важко, бояться втратити роботу, жаліються на зростання цін, висміюють дурість урядовців - але живуть краще за нас.
Бо вони ще тридцять років тому не боялись гавкати на владу. Навіть в умовах військового стану.
Поляки не дозволили совєцькім окупантам (в особах польских комуністів) видалити планку пам'яті.
Пам'ті про свободу слова, про рівність перед законом, про вільні вибори.
Пам'ті про комуняцькі тюрми, репресії і депортації, приниження людської гідності.  

І комуняки здались. Лякаючи апокаліпсисом - пішли.
А Польща живе - небагата европейська країна, футбольні команди якої не доходять до чвертьфіналів європейських кубків.
Ну має Google три офіси, Indesit п'ять заводів, Fiat один (ні, не купив FSO у Варшаві - побудували новий у Тихи), Phillips майструє пилососи. Планки пам'яті для Samsung паяють...
Тому, що не боялись, і не бояться гавкати - на Гомулку, Герека, Ярузельского, Валенсу, Кваснєвського, Качинського, Коморовського, Мазовецького, Туска - хто там ще.
Така у поляків планка пам'яті.

пʼятницю, 19 жовтня 2012 р.

Як завжди-31

Майбутній регіонал Литвин нещодавно нагадав своїм виборцям - а заодно (хоч і несподівано для себе) всьому світові - стару радянську істину: хто що охороняє, той те і має (здається, авторство належить М.Жванецькому).
Звичайно, академік НАНУ (навіть віце-президент) і найвидатніший парламентар України сформулював витончено, навіть аристократично: кожен краде там, де він працює.
Що, вочевидь, гармонійно укладається у голові колишнього працівника ЦК КПУ одночасно із принципами "Морального кодекса строителя коммунизма" та Законом Божим, зокрема заповіддю №8: "НЕ ВКРАДИ". То хіба дивно, що справжній комуняка, природній народовець  "Литвин палко підтримує ідею молитовних сніданків у парламенті".

неділю, 14 жовтня 2012 р.

Найцінніші книжки

Прийняв сьогодні участь у Марші УПА,  вирішив на концерт не лишатись, і Михайлівською пішов до найближчої станції метро - Майдану Незалежності.
Проходячи крізь ментовський ланцюг поперек вулиці, краєм ока побачив рух у мій бік, і за мить відчув, що мене хапають за праву руку.
Різко розвернувся і гаркнув "лєтьохє": "Руки прибери! У чому справа?!"
Молокосос руки прибрав, і вказуючи на прапорець "Свободи", прилаштований до моєї куртки, наказав:
- Знімі флажок!
Отакої! Останній раз подібну пропозицію - зняти жовто-синього значка - робив мент у рідному Первомайську (Миколаївської області). Але 1990 і райцентр СССР - і 2012 та столиця України!
- Лейтенанте, виконуйте закон про міліцію! Віддайте мені честь, представтесь!
Підходить ще один, у плащі, погонів не видно. Лейтенант дає задній хід. Старший (потім сказав, що він капітан) починає теревені - мовляв, на Михайлівській акція "Свободи", то там з партійною символікою можна, а на Хрещатик - не можна, бо там гуляють комуністи (як вони гуляли, дізнався вже дома), отож...
Тим часом я дістав з наплічника дві НАЙЦІННІШІ КНИЖКИ, які постійно маю при собі - "Конституцію України" і "Закон про міліцію" - і запропонував знайти статті, які забороняють мені ходити з партійними прапорцями містом, а міліції надають право забороняти це робити.
Настрій у капітана погіршився. Його понесло у хвілосохвію, він зауважив, що я гучним вигуком налякав лейтенанта, а зверненням на "ти" підірвав його боєздатність...
Почитати Конституцію та Закон він не схотів...
Побажавши йому посилити вивчення нормативних документів, я пішов до метра. Треба знайти ще "Статут патрульно-постової служби", наступного разу переписати прізвища-звання і написати скаргу до прокуратури. У них же скорочення незабаром!

четвер, 11 жовтня 2012 р.

Як завжди-30

Невідомого походження міністр оборони Саламатін вразив НАТО.
Сайт пахла так і написав:  "Заступник Генерального секретаря НАТО посол Александр Вершбоу вражений масштабністю реформ у Збройних Силах України".
Тільки, схоже, у самому НАТО про свої враження ще не знають. Все, що можна знайти про міністра-мордобойця за 10 жовтня - це шість світлин.

Хто буде у Брюсселі - скажіть, що ми теж вражені.

неділю, 7 жовтня 2012 р.

UPD: Шлапак промахнулась...

29.10.12
Засівання не допомогло подільниці Черновецького. Не буде вона у Раді прислужницею донецького - результати на сайті ЦВК свідчать, що шансів у Шлапак нема. Як і у відомого борця з несправедливістю Васі Горбаля.
Отож, бабло не завжди перемагає!

07.10.12
Прийшов о 12:00 до "Будинку кіно" на семінар спостерігачів "Спільної справи". У вестибюлі кілька столів "Реєстрація", за столами дівчата закликають підходити та реєструватись. Підійшов.
- У Вас є запрошення?
- Ні, - кажу, - мені дзвонили, електронною поштою нагадували.
Дівчина розгублюється. Тут на її щастя, хтось виголошує: "Реєструються ті, хто до Шлапак! Хто до "Спільної справи" - піднімайтесь на другий поверх!".
(Шлапак - колишня соратниця Черновецького, голова його фракції у Київраді, зараз лізе у Верховну по мажоритарці).
Сміюсь, розвертаюсь і йду до сходів. "Треба бути зайти до Шлапак після семінару, послухати, може й запитати".
Вже 12:15, а наш семінар не починається.
Нарешті з'являється Олександр Данилюк і одразу вибачається: затримались, бо викликали міліцію і журналістів для документування підкупу виборців товаришкою Шлапак...
За півтори години вийшов з семінару. У вестибюлі ніякої реєстрації вже нема. Кілька сумних ментів щось пишуть у кутку. Перед входом якийсь дядько щось нервово розповідає стільниковим: "Печерське РОВД... Та блін ця "Спільна права"... Ну хто ж знав!..."
Наблизитись і підслухати не вдалось - дядько одразу відходить, як тільки до нього хтось наближається.
Не пощастило Шлапачці сьогодні.
Хто ж знав!