середу, 28 листопада 2012 р.

Каськів істину глаголить!

А саме: "Іспанська компанія жодного ексклюзиву чи принципового значення для його (проекту LNG-терміналу - В.М.) реалізації не мала".
І це дійсно так. Скажу більше - для цього проекту взагалі не має значення, хто саме підписує якісь папери та приймає участь.
Крім самого Владіка, звичайно, і овочемневбитого типу президента.
Бо всі афери, зібрані під дахом контори екс-Че Гевари нашої дивної країни, було розпочато лише задля фінансування гламурного життя самопроголошеного спеціаліста (без знання англійської мови) з залучення іноземних інвестицій і втіхи "реформаторських" бажань колишнього начальника гаража у місті Єнакієво. Овочу достатньо того, що у його таборі успішно працює людина, що багатьма (у тому числі і мною) вважалась активним діячем Помаранчевої революції. Така тушка багато коштує - а дісталась практично задарма!
І не майте сумнівів - Каськів піде не раніше, ніж Янукович.
Горезвісний А.Я. Вишинський у 1917 році підписав наказ про арешт такого собі В.І. Ульянова (Леніна) - і успішно працював під мудрим керівництвом вірного ленінця Й.В.Сталіна і його наступників до своєї смерті у 1954 році. Бо теж був тушкой, що стала у нагоді для розгортання комуністичних репресій.
І смішно читати заклики Гриценка до Януковича про негайне звільнення Каськіва.
Що з того, що хтось не той зайшов не туди і підписав не те?

понеділок, 26 листопада 2012 р.

Уроки хімії

Індустріальні парки для України, як закис азоту для спортивного автомобіля - відкрив нам очі нащадок буковинських лісорубів, видатний пильщик українського бюджету Владік Каськів.
Якби трохи вчив хімію у школі, або хоча б читав Вікіпедію, знав би що насамперед закис азоту - наркотик, що застосовується у медицині.
Хто мав нещастя побувати на операційному столі знає, що відчуття після наркозу дуже тяжкі.
Так що вдихай глибше, Владік. 


четвер, 22 листопада 2012 р.

вівторок, 13 листопада 2012 р.

Від японської радіації гроші тікають до Європи

Вчора милувався Ганею Геббельсівною у "Свободі Слова". Справжня віртуоз слова! Відповідаючи на питання про українські справи, поперлася розповідати про Польщу - як жахливий приклад европейської кризи і нестабільності...


Революції не призначають

Дату революції неможливо призначити.
Можна призначити дату початку заколоту.
А чим він залишиться в історії - невдалою спробою, чи початком революції - залежить від нас.

понеділок, 12 листопада 2012 р.

Влада належить народу

Чи треба обраним опозиціонерам іти у Раду?
Думки людей на площі (чи, скоріше, на базарі) перед ЦВК більше схилялись до того, що не треба.
Але чи є похід опозиції у Раду легітимізацією виборів і нинішньої влади

пʼятницю, 9 листопада 2012 р.

неділю, 4 листопада 2012 р.

Де Янукович, питаєте? Там, де був Брежнєв восени 1982.

- Де Янукович? - запитує Гриценко.
- Я вимагаю від президента втрутитись! - закликає Кличко.

Рецидивістів - до паталогоанатомів!

Те, що було очевидно багатьом - на жаль, не більшості - ще під час президентських виборів, укотре підтвердилось.
Вони не можуть бути чесними. Вони не можуть діяти і жити за законом.
Все, що вони роблять, зводится до фальшування.
Що це - фізіологія чи патологія, інстинкти чи рефлекси - нехай встановлюють тюремні психіатри чи психологи.
Якщо, звичайно, їх не випередять патологоанатоми.
Особисто мене більше би задовільнив висновок останніх.

пʼятницю, 2 листопада 2012 р.

Я - з Первомайська!

Інструктуючи телефоном дружину - вона пішла до Урктелекому відмовлятись від послуги, яку там чомусь називають доступом до інтернету - на останок додав: "І якщо вони будуть гальмувати, скажи що твій чоловік - з Первомайська".
Дружина не зрозуміла гумору. Вона достатньо аполітична людина, і це дуже добре для нашої сім'ї. Хоча аполітичність не заважає їй робити вірні висновки - голосувати за "Свободу" вголос запропонувала саме вона, я ще підбирав аргументи для обгрунтування цього вибору.
Отже, випуски вечірніх новин у неї були ще попереду, а я вже знав, що відбувається у місті, яке покинув тридцять років тому. Знав не тільки з інтернету - я дзвонив брату та шкільним друзям, давав якісь поради і повідомляв новини. Я хвилювався і хвилююсь за них - знайомих і незнайомих.
Я нарешті пишаюсь тим, що я - з Первомайська!
Вісім років тому, коли я приїхав спостерігачем на "третій тур", я чув від декого з них здивоване - "Ти ж доросла людина, нащо ти поперся на цей Майдан? Тобі грошей не вистачає?".
І ще більше дивувались, що я не за гроші. І не дуже розуміли що ми вийшли на вулицю, аби змити ганьбу, аби довести що ми не "казли каториє мєшают нам жіть ", не бидло, що у нас є гідність, щонам важливо, аби кожен голос на виборах був врахований чесно.
А у Києві було важко пояснити друзям та знайомим, чому за сорок кілометрів на північ, на березі того ж Південного Бугу, серед таких же безкраїх степів, у Кіровоградській області - вперто голосують проти блакитних, а моє рідне місто, де колись зійшлись і зупинились один проти одного Запорізька Січ і Речь Посполита - безмежна вольниця і  римське право, анархістська республіка і конституційна монархія - вперто обирає "синяків" та "червоних". Русифікація, великий відсоток неукраїнців - у Первомайську базувалась якась там за рахунком дивізія ракетних військ стратегічного призначення, залишивши по собі не тільки отруйний гептил, а й велику кількість людей, що асоціюють себе не те що з Росією - з совєцькою країною від Бресту до Чукотки.
Кожні вибори я з сумом дивився на результати рідного міста - знову те ж саме...
І нарешті воно трапилось. Я не вірив своїм очам. Нарешті вони ризикнули, мої земляки, вирватись із синьо-червоного кола! Не зважаючи на тотальну інформаційну блокаду і гори бруду, вилиті на голови громадян - ТВІ там можна дивитись лише з сателіта - вони наважились скуштувати право вибору - і дізнатись, що дає свобода!
І одразу їм вказали на належне їм місце. Брутально, жорстоко вказали, що стабільність є найважливішим здобутком. Що опозиціонер не може бути депутатом на Миколаївщині - тому що тут будують новий Донбас.
А вони не втерлися.
Вони вийшли захистити свої голоси, своє право на вибір, свою гідність - вийшли на свій Майдан з тих самих причин, які не дуже розуміли вісім років тому, вийшли так само як і ми тоді, і виходимо зараз.
Я хвилююсь за них - за тих, кого знаю вже сорок років, за тих, кого не знаю зовсім, я пишаюсь ними - і пишаюсь тим, що я можу з гордістю сказати:
Я - З ПЕРВОМАЙСЬКА!

четвер, 1 листопада 2012 р.

Як завжди-32

Ви пам'ятаєте, ми з вами нещодавно стояли на вахті, добували вугілля і ставили рекорди.
Зрозуміло, на досягнутому ми не зупиняємось, і от сьогодні Янич привітав шахтарів з новим рекордом - вони наздобували вугілля різного, і дуже багато - 7 мільйонів тонн.
Видатна подія, жодного сумніву.
Особливо на тлі іншої новини, яку на сайті дідуся Азарова чомусь не розмістили.
"На госшахтах Луганщины скопился уголь. Не могут реализовать около 1 млн.т"
Отож, шахтарі, до нових трудових звершень!
Як завжди!