понеділок, 4 лютого 2013 р.

Ось і казочці кінець, а хто вірив - ...

Завдання виконано. Скрапленого газу не буде. Винні, як завжди, не урядовці - на цей раз турки.
Фінал цілком передбачуваний. З самого початку казочки розумні люди задавали питання: а звідки у чорному морі з'являться танкери із скрапленим газом?
Чіткої відповіді не було. Чи то з Азербайджану, чи то з Казахстану, чи то з Катару. Катар останнім часом називали найчастіше. Мовляв, газу там так багато, що він нічого не коштує - віддадуть за 250 баксів за тисячу кубів. Тим більше, їм треба свій розпродати, поки американці свій не почали постачати до Європи.
Ніколи не розумів, чому араби мають продавати газ дешевше, ніж його купує замовник. З власного досвіду можу сказати: якщо відомо, що потенційний замовник купує щось за 100 у конкурента, то не треба пропонувати йому свій крам за 50, навіть якщо собівартість 10. Бо приємніше продати за 90 - і замовник задоволений, і заробіток не 40 а 80 - тобто вдвічі більше.
Невже у Катарі не читають сайт українського кабміну? Невже не чують гучного скиглення головного геолога України про більш ніж 400 американських за 1000 російського? Невже там не знають арифметики і не здатні запропонувати, наприклад, 380$ FOB порт Південний?
Не сумніваюсь, рахувати араби вміють. Тим більше, що високим цінам лишилось два-три роки...
Вміють рахувати і відстані. Морем від Катару до Одеси приблизно 4200 морських миль. А до найближчого діючого Revithoussa LNG Terminal  у Греції  - трохи більше 3600. (Хто бажає, може погратися  мапою європейських LNG-терміналів та калькулятором відстані між портами). Це різниця не тільки 600 миль (майже 1100 кілометрів). Це не дванадцять, а десять діб ходу, якщо танкер іде із швидкістю 14 вузлів (звичайна для комерційних суден). Без урахування затримок під час проходу Босфору, де судно має уповільнитись, а то й зупинитись, очікуючи вільного фарватеру. Тобто, або п'ять рейсів до українського LNG-терміналу, або шість до грецького. Вибирати є з чого - Європа активно розбудовує інфраструктуру, очікуючи американський сланцевий газ.
Втім, аби читати Wikipedia, треба знати англійську мову. З цим, як і з арифметикою, у керманичів наших нацпроектів поганенько. Набагато легше пиляти бюджет, розказуючи казочки громадянам.
Втім, у кожної казки є кінець - і не зажди добрий.