середа, 27 листопада 2013 р.

Батько Вітчизни, або Pater Patriae Віктор Федорович

Як і більшість людей, я не люблю розлогі промови політичних діячів. Хочеться лаконічності. Тому промови Віктора Януковича, як на мене, просто ідеальні - “ноги повідриваю”, “голови повідкручую”  і  в такому дусі, включаючи класику про «этіх казлов, каторые мєшают нам жить». Коротко, ясно, чесно.Якщо питання ставиться — то руба: “«Скільки нам ще не вистачає, Валерію Івановичу?  далі тут

субота, 23 листопада 2013 р.

На ригосцайтах Беркут б'ють!

У стрічці новин побачив заголовки новин про звірячу поведінку мітингувальників на Євромайдані.
Побили ногами беркутівця! Але пошкоджень не отримав.
Я був очевидцем події.
Банда мусарів колоною знесла МАФ (три мозузки і плівку, аби сховатись від дощу) біля стели Незалежності, і стала відступати. Ніхто їх не чіпав - скандували "Ганьба", фотографували, фільмували.
На місці МАФу залишився лежати беркутівець...
Толпа миттєво розступилась - всі зрозуміли, що нас провокують. До мусара підійшла дівчина, присіла, підняла на ноги, і розвернула обличчям до консерваторії - туди відійшло кодло його таварішчєй. Мудило зробило крок, чомусь розвернулось на 180 градусів, і полізло на людей. Він не бив руками, просто нахиливши голову, тикав шоломом - кому в обличчя, кому у груди.
Люди відступали.
Не отримавши протягом приблизно хвилини жодної відповіді, мусар розвернувся і побіг до своїх.

Зазвичай, під час борюкань з нами ці козли міцно тримають один одного. Якщо когось висмикують із строю, до нього приєднується таварішч. Вони обіймаються, підставляючи під удари (яких ми їм поки не завдаєм...) спини і дупи, і, кружляючи, відходять. Одинаків я практично не бачив - завжди хтось приєднується.
І виходять непошкодженими.
Поки що.

Ранок і вечір Майдану

Оскільки вночі з суб'єктивних причин я був дома, 22-го приїхав на Майдан десь о 6:40.
Звертаю увагу - я не перевів годинника у ціфромильниці, насправді це 7:50. Мусарів вже везуть на роботу.

вівторок, 19 листопада 2013 р.

Традиція...

Сьогодні вранці я згадав, що саме під керівництвом Фоменка років двадцять тому "Динамо" порвало у Києві "Барселону" 3:1.
Ми були щасливі два тижні.
"Динамо" поїхало до столиці Каталонії, і продуло. Ребров  забив перший, а потім нам накидали чотири.
Я нікому про це не казав сьогодні.
Хоча, мої спогади навряд чи впливають на результати тих, за кого я вболіваю.

середа, 13 листопада 2013 р.

Кілька вечірніх думок

Звичний вечірній маршрут додому довелось троха змінити.
На вимощеній доріжці, яка щовечора допомагає трохи скоротити дорогу, дебелий юнак справляв малу потребу. Його менш кремезний товариш тримав пляшки с пивом - аби не забруднились, стоячи на грунті.
Гігієна - то наше всьо...
Дебелий радісно іржав - можливо, від насолоди. Скоріш, аби попередити жінок та дітей (пів на восьму вечора, люду на вулиці багато) про наближення до чогось...
Справа для цього закутка не дуже дивна, все ж таки вже чотири квартали від ЦВК, опорний пункт ментури аж навскоси через дорогу, а крамничка типу МАФ прямо біля зупинки... Спокійне місце... Але зазвичай дядьки (жінок не бачив жодного разу) відходять подалі від тропи, у кущі. Хоча які там зараз кущі - листопад...
Першою рухом було викликати міліцію. Ну мають же вони хоч інколи займатися тим, чим мають займатися! Тай мусора теє... Сьогодні зранку берегли Герегу та Попова від киян - від мене, серед інших, також. Було нас там, правду кажучи... Но мусора ж були усі... Втомилися... Відпочивають... А тут підриватись, якихось сцикунів ловити...
Та й здати пацанів ментам... Якось не по пацанські
Другим рухом було йти бити пику. Я ж чоловік! А тут неподобство! Дружина поруч, жінки з дітьми з садочків-шкіл повертаються! Але їх двоє... Загальна вага більше моєї щонайменше вдвічі, загальний вік менше відсотків на 20... І боксом я ніколи не займався...
Третім рухом і був єдино правильний - троха обійдем.
Та і хлопці ж - вірогідністю 90% - проти партії з одного району. І з вірогідністю десь 66% - за вступ до Євросоюзу...
Та й усі ж спокійно обходять - тротуарів вистачає, а ліхтарі світять не дуже, можна і не помічати.
А прийшовши додому, почитати щось ліричне - особливо, написане у країні, від якої ми стрімко віддаляємось...

Вот человек какой-то мочится
В подъезде дома моего.
Ему, наверно, очень хочется,
Но мне-то, мне-то каково?

Нарушить плавное течение
Его естественной струи
Не позволяют убеждения
Гуманитарные мои.

Пройти спокойно мимо этого
Не в силах я, как патриот...
Что делать, кто бы посоветовал,
Но вновь безмолвствует народ.
http://www.irteniev.ru/verse.php3?id=00000151

неділя, 3 листопада 2013 р.

Раптове свято

Голова київського осередку партії з одного регіону, колишній член КПСС, колишній працівник КГБ СССР (хоча, кажуть, колишніх гебістів не буває), український чиновник середньої ланки, Олександр Попов домовився за вихідний день для киян з головою тієї ж партії, чиновником вищої ланки, Ніколаєм Азаровим. З нагоди “освобождєнія Кієва от хвашістскіх окупантов” (з відпрацюванням дня відпочинку у найближчу суботу).
Обіцяно форсування Дніпра, концерти і салют. З огляду на осінню прохолоду, голого тіла буде небагато — почекаємо до травня
Зрозуміло, переможці мають право і можливість безупинно святкувати і веселитися, натомість переможені мають багато і наполегливо працювати.
На урочистості під'їдуть видатні антіхвашисти української сучасності — думаю, Азаров і Клюєв будуть обов'язково. Саме у колишній складовій націонал-соціалістичної Великої Німеччини їхні діти і родичі купують нерухомість і тримають гроші. За правом переможців. Приїдуть на броньованих мерседесах — аби наочно показати могутність колишньої складової соціалістичної (у ленінському варіанті) Російської імперії.
Підстаркуваті піонери, що не дограли у “Зарніцу”, продовжать цинічний танок на кістках мільйонів людей, що загинули у безглуздому смертельному двобої, розпочатому двома маніяками різних версій соціалізму.
Продовжать безглуздий танок переможців, який безупинно триває на телеканалах Фірташа, Пінчука, Ахмєтова, Коломойського, і інших, менш заможних і відомих. Там щоденно під геніальним керівництвом, малою кров'ю, могутнім ударом звільняють міста і села. Суворі, але справедливі, хлопці зі СМєрШу ловлять і безжально карають тих, що стріляють у спину, німецьких і американських шпигунів та їх прислужників...
Хоча, американці начебто були союзниками? Так німці деякий час теж були союзниками...
А тим часом на кордонах з матушкой-Росієй старші брати по зброї натягують колючий дріт, затримують вагони і фури з товарами, виробленими на заводах тих же Пінчука, Ахмєтова, Коломойського, і інших, менш заможних і відомих.
Відданості ідеалам Совєцкой Родіни замало для безперешкодного руху товарів і послуг.
Фірташа це поки не стосується — він везе з Росії газ за невеликі гроші. Поки що.
Може, раптова гульня з нагоди “визволеня Києва” поверне любов московських очільників до зрадників-хохлів? Так головний історик Росії уже кілька років тому відкрив, що націонал-соціалістичну Німеччину і без України перемогли б.
Чи може, це спроба нагадати знахабнілій у вимогах цивілізованого поводження Європі - звідки приходили навали гунів, аварів угрів, татар і безлічі інших?
Хто зна, що саме має на думці український чиновник середньої ланки, призначений керувати інертним і водночас непокірним Києвом. Звітувати перед мешканцями міста він не зобов'язаний.
До речі, якщо ви спробуєте дізнатись, хто займався повсякденним життям Києва під час німецької націонал-соціалістичної окупації, треба набирати у пошуку не “гауляйтер Києва” (вам накидає сотні посилань “гауляйтер Києва Олександр Попов”), а “бургомістр Києва”.
Але це інша історія.

До раптового свята вона жодного стосунку не має.