суботу, 7 грудня 2013 р.

Он дагаваріцца за газ


- у нєго в Москвє всє знакомиє, - так пояснила свій вибір між Кравчуком і Чорноволом на виборах 1991 моя колежанка. Потім вона голосувала за Кучму — бо він теж обіцяв. Потім вона зникла, можливо, нарешті поїхала до Канади, де мала родичів. Заливши нам Того, Кто Дагаваріцца За Газ.
О ця магічна речовина, що на 98% складається з метану — газу без кольору та запаху!
Наші сусіди на Заході накривались парасолем НАТО, змінювали саму сутність своїх посткомуністичних держав, аби відповідати вимогам членства у Європейському Союзі.
А більшість українців все чекала, коли прийде Той, Кто Дагаваріцца За Газ.
І навіть коли обрали того, хто не обіцяв домовитись, швидко побачили, що йому теж дуже кортить дагаваріцца.
Нам потрібен Той, Кто Дагаваріцца За Газ, бо Пінчуку треба віддячувати Елтону Джону за безкоштовні концерти, його дружині час від часу потрібно безкоштовно роздавати презервативи, а продукція його заводів неконкурентна. Бо у Лондоні дорожчає нерухомість, а ціни на ахметівський чавун і сталь падають. Бо регіоналу з обличчям Шарікова необхідна краватка за пітори тисячі баксів. Бо хлопчику з нівідкіля треба утримувати футбольний клуб і медіахолдінг. Бо Фірташу... бо Фірташу просто потрібен дешевий газ.
Наші сусіди не розуміли, не розуміють, і, схоже, ніколи не зрозуміють, що для особистого щастя та процвітання кожного громадянина потрібен Той, Кто Дагаваріцца За Газ. Що заради цієї високої мети можна терпіти корупцію, фальсифікації виборів, тушок у парламенті, брехливий уряд, гауляйтерів замість мерів, неправедний суд, удари кийками, міліцейські тортури, продажну пресу — і ще багато чого.
Вони вважали — і вважають досі — що президенти, депутати парламенту, прем'єри і члени уряду, суди, прокуратура, поліція і спецслужби потрібні лишень для обслуговування потреб громадян. Що журналісти потрібні суспільству і державі для висвітлення проблем суспільства і держави, а не для звеличення Того, Кто Дагаваріцца За Газ.
Вони втрачали цілі галузі промисловості — і створюють нові підприємства. Їх не привозив президентським літаком Той, Кто Дагаваріцца За Газ з Китаю, Куби чи Кіпру — капіталісти від Токіо до Сан-Франциско самі приходять до країн, де закони діють, суди судять, правоохоронці забезпечують правопорядок, а громадяни вільно користуються своїми правами.
Де доля країни зранку не залежить від того, з ким головний чільник провів вечір напередодні — з комісаром Євросоюзу чи з з друзями бурхливої юності.
Де нема Того, Кто Дагаваріцца За Газ.

Немає коментарів:

Дописати коментар