Діалектика...

Під час перебування на Донбасі дізнався, що опинився на авангарді рехворм. Заради цього варто не помічати нереформовані дороги - добре, хоч не покращені - і вийти живим з автобусу Луганськ-Маріуполь у Донецьку.
А гучні заяви про корупцію - адназначні інсінуації помаранчевих недобитків.
Пережити б завтра історичний візит...
Приїхати з Києва через Луганськ до Донецьку - і нарватися на те саме чмо...
Діалектика, бл...

Кияни обиратимуть голову. Але не у Києві.

Днями Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування скінчив титанічну працю. Голова комітету, християнський демократ Жванія (а ви вважали його регіоналом?) заніс величезну теку (може і не одну — сімдесят дев'ятьпроектів постанов, подань та пояснювальнихзаписок) Голові Верховної Ради, регіоналу Рибаку.

Суворо дотримуючись літери та духу закону, комітет пропонує українському парламенту призначити вибори міських голів майже у вісімдесяти нашої демократичної Батьківщини. Десь мер пішов сам, десь його повели у місця не дуже далекі, когось Господь покликав — а влада ж має бути безперервною! І народно обраною.

Кияни теж оберуть собі голову. Ті, які мешкають у селищі Киянка Єльчинського району Житомирської області. 

Бо Богу богово, а Цезарю цезареве. Невідомо як у Жванії складаються відносини з Богом, а от що потрібно нашому цезарю він знає точно. У даному випадку — що не потрібно. Пам'ятник Магдебурзькому праву у Києві потрібен, бо на його черговому за двісті років відкритті можуть файно позувати прем'єри і віце-прем'єри, і цезаревому оку приємно через ілюмінатор гвинтокрила помилуватись. А от саме право зараз не треба, ще не час, кияни (які у місті, а не у селищі) ще не дозріли.

Що з того, що у п'ятнадцятому сторіччі литовські князі вважали, що кияни здатні своїм розумом обирати розпорядника коштів міського бюджету — хто ті князі були? Католики, практично — члени НАТО. Де їм було збагнути особливості українського місцевого самоврядування - як відомо, “что русскому здорово, то немцу смерть”. І навпаки відповідно.

Вибори лише шкодять стабільності і, перепрошую, реформам. А за більш ніж річної відсутності у Києві голови влада у місті є стабільною, а головне — надійною. Хтось зауважить про брак легітимності - але хіба партія Януковича не набрала на парламентських виборах у Києві 10%? То хто, крім Попова може безкарно пилити київські гроші? Хіба не набрала Герега аж 32774 голоси під час тих самих виборів? Хіба це не свідчить про підтримку? Хіба не мешканці Києва у 2008 голосували за “Столичні реформи”, “Республіку Київ”, “Киян”, “Ініціативу”, “Відродження Києва”, “Демократичну партію України”, “Соціальну справедливість”, “Спортивний Київ”, “Сильну Україну”? Самі назви добряче протушкованих фракцій яскраво свідчать, що саме робить безсмертна Київрада VI-го скликання киянам — республіку, спорт, ініціативу, вибачаюсь, реформи і багацько інших приємних речей..

Хтось зауважить, що таких партій у підсумках київських виборів 2008 року не знайти — то що поганого, що люди усвідомили свої колишні помилки, рішуче відкинули помаранчеве минуле і влились у стрункі лави будівників регіоналізму? Треба дати людям можливість відпрацювати довіру!

Тим більше, програма партії видатного християнського демократа, а за сумісництвом голови Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, так і каже: “Людям насправді байдуже, яку партію представляє їх мер чи голова сільради. Головне, щоб вирішувалися їхні щоденні проблеми, сьогодні і зараз, а не в примарній перспективі.”

Прикро, що киянам дійсно байдуже. Навіть не зважаючи на те, що їх щоденні проблеми не вирішуються.