четвер, 28 серпня 2014 р.

Аналіз дилетанта

Спробую проаналізувати ситуацію користуючись виключно відкритою інформацією та мапами Донецької та Луганської областей.

Наша армія (маю на увазі ЗСУ, Національну Гвардію, добровольчі батальйони - усіх, хто приймає участь у бойових діях) дійсно досягла успіхів у блокуванні Донецька. Практично, вільним лишився лише маршрут Шахти - Красний Луч - Донецьк (дороги М03 - Н21). 
Наступ на Іловайськ, схоже мав на меті створити плацдарм для наступного удару на Харцизськ або Зугрес, можливо, разом з зустрічним наступом нашої групи від Ясинуватої або Дебальцево.
У разі успіху, під окупацією лишилась би територія на схід від лінії Краснодон - Красний Луч - Шахтарськ - Дякове. Як довго довелось би витискувати окупантів звідти сказати важко, але Донецьк був би звільнений за тиждень-два. 
Тому Росія завдала удару на півдні, вирішуючи цим одразу кілька завдань.
Найперше, встановити контроль над дорогою Т0508 Новоазовськ - Старобешеве, і відкрити другий маршрут постачання зброї і військ до Донецьку. Якщо подивитись мапу, то це найближча до кордону пристойна дорога з твердим покриттям, що є важливим дощової осені.
По друге, створити загрозу оточення нашим військам у трикутнику Іловайськ - Савур Могила - Амвросіївка.
І лише в останню чергу - створити загрозу Маріуполю. Якби Маріуполь дійсно був метою вчорашнього вторгнення, армія РФ не зупинилась би у Новоазовську, а намагалась би "на плечах" відступаючої українською армії увірватись у місто, або закріпитись на підступах. Поки удар у напрямку Маріуполь - Бердянськ - Мелітополь - Крим не дуже вірогідний, зважаючи ще й на чисельність ростовського угрупування РФ - біля 15 тисяч. Втім, загроза цього удару примусить нашу армію тримати у Маріуполі без руху достатньо потужний резерв.
Мусимо визнати, що план росіяни фактично виконали.
В умовах, що склалися, скоріш за все, треба не продовжувати штурм Іловайська, а виводити оточені війська і намагатись зупинити ворога у Старобешеві. 
Де і коли наносити удар і відповідь - мають вирішувати військові спеціалісти.

Не хочу виправдовувати наших генералів, мені і самому здається, що багато хто не тому і не там вчився. Але дивують закиди на адресу Генштабу, який очолює генерал Муженко, вчорашній кумир інтернет-стратегів. 
Для прийняття рішень про цілі та дії окремого батальйону, треба приймати до уваги ситуацію на всьому фронті, який за один день збільшився на 150 кілометрів. Навряд чи кожен комбат, ба навіть блогер, мав учора повну і - головне - достовірну інформацію. То яку користь принесла хвиля істерики?
І чи варто подовжувати лінію фронту на ширину Воздухофлотського проспекту?