субота, 13 вересня 2014 р.

“Київ Вечірній”? Завтрашні “Вєсті”...

Колись це дійсно була газета, яка - не повірите - з’являлась увечері у  кіосках “Союздруку” та поштових скриньках киян. У похмурі часи пізнього совка вона дозволяла собі витрачати небагато місця на друк матеріалів чергового історичного пленуму, надаючи перевагу київським новинам. Звичайно, під правильним, компартійним кутом зору, але все ж  таки.
Потім вечірню доставку скасували, приносили ранком наступного дня, і я перестав її виписувати - читати позавчорашні  новини сенсу не було. Новини постачало радіо та телебачення, потім телебачення перестало встигати за інтернетом.

Погана позиція у битві - ще не програш у війні

У грудні минулого року я показував Майдан давньому другу, який заїхав на день у Київ по справах. Розказував про події ночі 11-го грудня - вони здавались позамежним насильством і, одночасно, вершиною героїзму українців.
На прощання друг, колишній військовий, обережно підшуковуючи слова, сказав, - Погана позиція. Ви у ямі, вони нагорі. Барикади знищать за годину. Дуже погана позиція.

понеділок, 1 вересня 2014 р.

Memento mori, Путін

Моїх знайомих регулярно заливає водою сусід. Вже кілька років вони відкладають ремонт у ванній кімнаті і на кухні - обмежуються косметичними.
Проблема полягає у тому, що старенький сусід-одинак - не сповна розуму. Знайомі згодні відремонтувати сантехніку у його квартирі - але він просто не хоче нікого до себе впускати. А після візиту сантехників ЖЕКу за викликом знайомих, до них приїздить ще й опергрупа міліції - за викликом сусіда.