Китайські прольоти проффесора та полковника

Минулого тижня полковник Путін влаштував чи то чергове, чи то позачергове ТБ-шоу для своїх фанів - у форматі виступу на форумі “Россия зовет”. Безумовно, найвидатніший полковник Росії залишив далеко у минулому всіх своїх попередників і послідовників - від генералісимуса Сталіна до проффесора Януковича. Замість нудного читання історичної доповіді з папірця стоячи на трибуні з’їзду, Президент РФ, розвалившись у зручному кріслі, запевняв, прогнозував, обіцяв, іронізував і знущався. Росія розумна, всі дурні, грошей багато, продати є що, стабільність поглиблюється, країна розквітає, піпл хаває. Надихаюча суміш оптимізму та пофігізму.

Втім, у міркуваннях на одну тему полковник Путін лише зараз наблизився до відкриттів проффесора Януковича.

Прийшов час просити гроші у Китая.

Тема опанування незліченних багатств Піднебесної хвилювала досі живого легітимного, двічі не судимого, з давніх-давен до останніх днів при владі. Навіть у грудні минулого року, десь за тиждень до другої спроби розігнати Євромайдан, Янукович рвонув до ідеологічно близького Пекіну домовлятись за гроші. По поверненню провладні “експерти” (які зараз обслуговують Тігіпка і ЛЬовочкіна) гучно теревенили про великі перспективи . Просто експерти констатували: Китай Януковичу гроші не дав і не дасть. Враховуючи відстань від китайської амбасади до Майдану - лишень кілька кварталів - результат був прогнозований.

Полковник КГБ - не проффесор, він не виходячи з бункеру напевно знає, що кому-кому, а йому Китай дасть. Бо “Путин считает, что экономический рост Китая следует использовать для развития экономик других стран.” (http://itar-tass.com/ekonomika/1481433) Щоправда, крім “считать” непогано ще й щось читати - ну, хоча б, сайт Всесвітнього Банку. http://data.worldbank.org/country/china Безжальна статистика свідчить, що темпи зростання ВВП Китаю знижуються - з рекордних 14,2% у 2007 році до 7.7% у минулому. Цього року прогнозують 7,5%, у наступному - 7%. Воно, звичайно, дай Бог всім так розганятись, як Китай пригальмовує, але факт лишається фактом - у Піднебесній купа власних економічних проблем (http://www.igso.ru/articles.php?article_id=451), і сенсу задурно роздавати гроші тим, хто хоче надбання країни “использовать”  як не було раніше, так нема і зараз. Що Пекін нещодавно і продемонстрував Путіну, відмовившись фінансувати будівництво газопроводу “Сила Сибири”. Втім, це зрозуміло тим, хто читає. Для внутрішньоросійського споживання достатньо переспівувати хіт 1950-го року “Русский с китайцем братья навек” і малювати апокаліптичні (для Європи) сюжети, як Росія розверне все із Заходу на Схід.

Звісно - вставши з колін, мусиш крутитись як флюгер…

Путіну конче необхідно взяти грошей у Китаю просто так, бо Росія ніяк не навчиться просто торгувати зі східним сусідом. Російський експорт до Китаю останні роки зростає дуже повільно, у той час як імпорт з Китаю збільшується досит жваво.  http://www.ved.gov.ru/exportcountries/cn/cn_ru_relations/cn_ru_trade/ Товарообіг між країнами ніяк не досягне 100 млрд доларів, в той час як товарообіг КНР і США у 2013 році перевищив 600 млрд доларів.  Враховуючи, що російський експорт на 70% - нафта і нафтопродукти, ціни на яку успішно валять Сполучені Штати, ще 12% - деревина і метали, тобто, сировина, різкого зростання споживання якої очікувати не доводиться, відповідь на питання, куди рухаються гроші, а куди - товари, досить очевидна.

Росія і не здатна замінити Китаю найбільших торгівельних партнерів - країни загниваючого Заходу, а політична підтримка з боку країни-ізгоя Пекіну не дуже й потрібна - від неї навіть Сірія фактично вже відмовилась. http://www.breakingnews.com/item/2014/09/29/syrian-foreign-minister-walid-muallem-on-the-islam/

Тож, мільярди доларів китайських юанів пролітають повз Путіна так само, як колись пролетіли повз Януковича. Полковнику лишається тішити відданих співгромадян шикарною телекартинкою.

Ну, і розпитувати проффесора Януковича, що робити після китайських прольотів.