пʼятниця, 25 грудня 2015 р.

Антикорупційний Форум: всьо пропало або зрада, любі мої, поїхали!

Початок Антикорупційного Форуму нагадував перший день у піонерському таборі - народу багато, ніхто нікого не знає, вожаті ще у кабінеті начальника табору розписують кому у який загін. Більшість підходила групами, хтось зустрічався перед входом у павільйон; одинаки, як я, озирались у пошуках знайомих облич, декому щастило. Все-таки, більше це було схоже на Майдан, особливо на початку, але без жовто-блакитних прапорів у руках і стрічок на одязі.
Що об’єднає цих людей? Хто об’єднає? Як єднаються Єгор Соболєв, замголови фракції “Самопомічі”, і Ганна Гопко, яку виключили з цієї фракції? Сергій Лещенко, який методично здає фіктивних помічників нардепів Генпрокуратурі і Олександр Валерійович (Саша) Боровік, який у фейсбуці називає себе виконуючим обов’язки заступника губернатора (Acting Deputy Governor) Одеської ОДА, а у декларації про доходи - старшим інспектором відділу? Василя Гацька, який пройшов з “Демальянсом” увесь Майдан з Анатолієм Гриценком, який за кілька днів до початку бойових дій на Грушевського пропонував, по суті, розпустити Майдан?
Лишалось чекати і спостерігати. Про прибуття регіонала Василя Горбаля повідомила новинна стрічка, а незалежного профспілковця Волинця, який нещодавно агітував за Вілкула у Дніпропетровську, побачив на власні очі. Промайнув у патріотичних жовтому і блакитному черевиках Сергій Поярков, який у жовтні пробував обратися у Київраду разом з одіозною Г.Герегою.
Боротьба з корупцією - справа всенародна.
З облаштування сцени стало зрозуміло, що президії не буде, буде “по-модному” - “панель”. Згодом з’ясувалось, що питання із зали не передбачені.
Нардеп Заліщук промовила вступне слово - у мене склалось враження, що я це вже чув (каюсь, одне політичне ток-шоу таки дивлюсь). Руслана Лажичко у виступі надавила на емоції, згадавши Кузьму і Табачника, і розповіла власний невдалий досвід боротьби з корупцією у сфері шоу-бізнесу та охорони авторських прав. За логікою, мала кинути заклик і відрядити загін добровольців для наведення порядку, але не стала цього робити. Євген Глібовицький повідомив, що потрібен цивілізаційний стрибок - я чомусь згадав про Монголію, яка стрибала із феодалізму у соціалізм. Попередив, що перед виборами нам завжди підкидають якусь не ту тему, і ми чубимось із-за мовного питання, наприклад. Схоже, крім корупції в уряді ми тепер ні на що не будемо звертати уваги.
Десь третина присутніх сиділа втупивши очі у смартфони та планшети, декілька чоловік стояли перед сценою, піднявши руку - марно просили дати мікрофон, поруч двоє активістів вголос вели розмову, але не про корупцію, у дальному куті, біля гардеробів, ворушився невеличкий натовп - саме там роздавали конфети знищеної владними корупціонерами Житомирської кондфабрики. Якось не відчувалось, що боротьба з корупцією почалась. Тут ще й нардеп Лещенко зі сцени повідомив, що він нікому не допоможе, і радив боротись самим. Досить відома теза, яку часто-густо спрощують до поради не давати хабарі. Мабуть зрозумівши, що такі банальності розхолоджують революційний запал мас, член проурядової коаліції без емоцій проголосив, що нашою метою є усунення уряду, але не дострокові вибори, чим заробив досить бурхливі аплодисменти. Виступ Василя Гацька запам’ятався хіба що більш мітинговим стилем, тому за заклик “Яценюка - у відставку!” він отримав уже овацію.
На цьому перша частина закінчилась. Нам повідомили, що зареєстровано 6200 учасників, і тепер настав час ділитися на дві частини. У сусідній залі можна буде послухати експертів-антикорупціонерів (у переліку назвали і Савіка Шустера), а у цій - зайнятися колективною роботою. Зважаючи на те, що у виступах постійно підкреслювалось, що на Форум прийшли найактивніші, найрозумніші, і інші най-най-най, слід було очікувати, що дивитись надцятий повтор промов на ТБ-каналах Фірташа, Захарченка і Шустера піде якась дещиця - аж ні, плідно працювати лишилась приблизно третина. В усякому разі, ведучий на око оцінив залишок у дві тисячі душ. Робота була нескладна - слід було хвилину помріяти, хвилину подумати, розповісти, що мріяв і що надумав сусіду праворуч, потім сусіду ліворуч - і починати генерувати ідеї. Щось на зразок першої стадії мозкового штурму. Оцінювати і обговорювати ідеї заборонялось - воно і правильно, бо могло дійти до надто жвавої дискусії. Наприклад, моя пропозиція радикально скоротити видатки державного бюджету новим колегам явно не сподобалась; також загальний осуд викликала пропозиція підсилити покарання за ухиляння від сплати податків - дійсно, ми ж проти корупції, до чого тут несплата податків? На мій нерепрезентативний погляд, популярністю користувались пропозиції “когось/всіх звільнити/розігнати”, “ліквідувати міністерство/службу”, “збільшити видатки на …”, “знизити податки”, “всенародне обговорення”; модними були слова на “е”: е-урядування, е-бюджет, е-голосування, е-митниця... Після третього, митно-податкового столу, майнула думка - коли вони прочитають ідеї народу то жахнуться, і оголосять тільки “Яценюка у відставку”. На щастя, відкрите обговорення пропозицій і не передбачалось - vox populi на великих аркушах понесли у кулуари форуму. Важливо, хто рахує - оголошені після другої панелі пропозиції були цілком розумні та помірковані, хоча громадське обговорення бюджету я уявити не можу - ну, не референдумом приймати, і то добре. Відставка Яценюка до кінцевого переліку не увійшла.
Одночасно із закінченям колективної роботи до першої зали повернулись експерти-антикорупціонери із супроводжуючим натовпом, і почалися третя частина та друга панель. Віталій Шабунін занадто спокійно розповів про закладені законодавчі антикорупційні підвалини і пожалівся, що бажаючих боротися з корупцією багато, а бажаючих писати заяви прокурорам малувато. Мустафа Найем напрочуд політкоректно розповів про реформи у МВС. Почавши з того, що реформи і боротьба з корупцією зараз відбувається у відомствах, де є людина, яка має бажання і волю це робити, він спромігся жодного разу не згадати прізвище очільника МВС. Чи то міністр саме така людина, чи, навпаки, саме міністр чинить опір, лишилось незрозумілим; головне ніхто не зможе звинуватити нардепа у підтримці політичного опонента (беру приклад, не називаю прізвищ).
А от Єгор Соболєв політкоректністю не переймався, згадував прізвища двох останніх генеральних прокурорів і того, хто їх призначав, на що зал відгукнувся жвавими аплодисментами, а модератор, здається, стала нервувати. Розмова про корупцію у прокуратурі без прізвищ їй подобалась більше.
Після панелі швиденько оголосили результати народного мозкового штурму, про які я розповів вище, і форумчанам, нарешті, подали головне - промову голови Одеської ОДА.
35-хвилинний потік слів я розбив на три частини: всьо пропало або зрада; любі мої; поїхали! Як лічить чемній людині, пару хвилин ні про що були українською - краще, ніж Азаров, далі російською. Картина апокаліпсісу була намальована майстерно - так, про падіння ВВП України за останні два роки Саакашвілі послідовно описав спочатку приблизно (у два рази!), потім у відсотках (на п’ятдесят відсотків!) і нарешті, в абсолютних числах (на дев’яносто мільярдів!). Тобто, у нас впав не один ВВП, а аж три. Мабуть, щоб людина уже не перевіряла на сайті Держстату, не плуталась між реальним та номінальним ВВП, і часом не помітила, що у 2013 році такий-сякий внесок робили нині окуповані території України. До речі, що Україна є жертвою агресії на форумі ніхто не згадував. Мабуть, у міністерстві оборони корупції не було, нема, і не передбачається. Але Саакашвілі не тільки цифри були у промові - анонімні знайомі підприємці розказали йому, що працювати їм важче, ніж за часів Януковича. (У цьому місці я чомусь згадав два знайомі підприємства, яким після Майдану повернули вилучені сервера і припинили порушені проти них карні справи). Хто винен думати не було потреби - голова Одеської обласної державної адміністрації відкривав очі: винувата влада, а влада це уряд, бо уряд це влада. Склалось враження, що Саакашвілі не знає про наявність в Україні Президента, парламенту, прокуратури, СБУ, судів і багатьох інших владних установ. Хоча прізвище Шокіна йому знайоме - один раз пролунало. Для порівняння, Мартиненка згадав двічі, а Яценюка раз п’ять - по прізвищу, як прем’єра і як Сеню. Викрив травлю, яку уряд проти нього розвернув через “свої телеканали”. (Тут питання до Нацради з питань телебачення - крім “Ради” та UA.TV у нас загальнонаціональних державних каналів формально нема, де і коли уряд створив власне ТБ?)
Мушу зазначити, що у Ляшка “зрада” все-таки виходить краще. Може тому, що він не користується телесуфлером, і тому виглядає більш органічно. Втім, з експертом-антикорупціонером Шустером Ляшко співпрацює набагато довше, ніж Саакашвілі, і з часом промова буде доведена бездоганної антикорупційної якості. Я би, наприклад, прибрав згадку про президента Уганди, який виявився канібалом. Може викликати небажані думки у незрілої частини суспільства...
Після бездни смутку, Саакашвілі перейшов до другої частини, яку одна з ветеранок нашої політики зазвичай починає словами “любі мої”. Виявилось, що не тільки учасники форуму, але й всі українці (уряд чомусь не був виключений) є найкращими у світі в усіх сенсах. Зокрема, виявляється, ми є найпрацьовитішими і найосвіченішими. Мабуть, щоб хтось не задумався - чому у нас така низька продуктивність праці? Чому ми чверть сторіччя делегуємо у владу своїх антиподів? І чому у такого чудового народу такий високий рівень терпимості до корупції, що зазначав той же Шабунін? - Саакашвілі вчергове нагадав, що у всьому винна влада, тобто уряд, і уряд відомо кого, і від аналізу перейшов до синтезу, тобто до програми дій. Наводити приклади власних успіхів за 200 днів керівництва Одещиною скромно не став, просто закликав розірвати якісь зв’язки, щось вирвати разом з корінням, комусь від чогось відійти, сказати тим хто довів, “повернути країну народу” (не згадавши автора гасла, Петра Симоненка), і поїхати по країні - до наступних форумів.
Публіка була на межі екстазу, аплодисменти переходили в овації, чоловік поруч закричав “Міхо-президент!”, хтось вимахував флагом Одеси - на мить здалось, що корупцію подолано.
Була проголошена резолюція про створення руху очищення, яка кимось ще буде уточнена, а згодом опублікована і відкрита для підписання. Народ швиденько розходився. Невелика частина побігла до сцени - зробити антикор-селфі разом з селебрітіз, які вийшли на сцену.

Було відчуття кінця вистави, коли головне - бути першим у гардеробі.