У останні дні лютого 1996 року я вирішив трохи змінити знайомий маршрут з Харкова до Сєвєродонецька - не доїзжаючи до Артемівська повернув свою "Таврію" ліворуч, на Сіверськ, повз Красний Лиман.
Дорога було важкою. Зима вирішила видати усі запаси снігу, невитрачені раніше. Автівка грузла у заметах. Аби роз'їхатись із зустрічною машиною, доводилось майже зупинятись - добре, хоч машин на дорозі було мало.
У Сіверську нас (ми були удвох з колегою) зупинили даішники.
середу, 31 жовтня 2012 р.
Вони фальсифікують - я стверджую, бо на моїй дільниці усе було чесно
Так, на дільниці 800781 218-го округу (Святошинський район м.Києва), де я був спостерігачем, фальсифікацій не трапилось.
Я можу це стверджувати, бо практично не виходив з дільниц протягомі 23 годин.
Так, мені пощастило, що на нашому окрузі проти кандидата від ОО "Батьківщина" Ар`єва від ригів йшов безнадійний ахвіцер калашніков, а у Третьякова і Парцхаладзе, як вважали риги, достатньо бабла щоби купити потрібний результат.
Отже, ми опинились майже в ідеальній ситуації: ніякого пресингу зовні, тільки кваліфікація членів комісії.
Тепер слідкуйте:
1. Голосування закінчилось о 20-00.
2. Списки виборців опрацювали десь до 21-00 (тричі перераховували - була розбіжність у 1 голос, знайшли).
3. Невикористані бюлетені опрацювали і погасили приблизно о 23-30.
4. Результати по загальнодержавному округу (списки) підрахували десь о 1-00.
5. Протоколи (тільки спостерігачам - 15 штук) заповнили, підписали, пропечатали десь о 3-30.
6. Приблизно о 4-00 закінчили підрахунок голосів у по мажоритарному округу.
7. Десь о 6-00 закінчили писання протоколів - для комісії та спостерігачів.
О 6-30 я вийшов з дільниці.
Наші результати були дуже близькі до результатів екзит-полу по Києву.
Приблизно о 15-00 результат нашої дільниці з`явився на сайті ЦВК. Ближче до 23-00 були результати майже всіх дільниць 218-го округу.
Тобто, якщо виборчі комісії займаються лише арифметикою - підрахунок має бути закінчений увечері наступного дня.
Якщо ОВК рахує третій день- значить, результати фальшують.
Я знаю це, бо на моїй дільниці все було чесно.
Я можу це стверджувати, бо практично не виходив з дільниц протягомі 23 годин.
Так, мені пощастило, що на нашому окрузі проти кандидата від ОО "Батьківщина" Ар`єва від ригів йшов безнадійний ахвіцер калашніков, а у Третьякова і Парцхаладзе, як вважали риги, достатньо бабла щоби купити потрібний результат.
Отже, ми опинились майже в ідеальній ситуації: ніякого пресингу зовні, тільки кваліфікація членів комісії.
Тепер слідкуйте:
1. Голосування закінчилось о 20-00.
2. Списки виборців опрацювали десь до 21-00 (тричі перераховували - була розбіжність у 1 голос, знайшли).
3. Невикористані бюлетені опрацювали і погасили приблизно о 23-30.
4. Результати по загальнодержавному округу (списки) підрахували десь о 1-00.
5. Протоколи (тільки спостерігачам - 15 штук) заповнили, підписали, пропечатали десь о 3-30.
6. Приблизно о 4-00 закінчили підрахунок голосів у по мажоритарному округу.
7. Десь о 6-00 закінчили писання протоколів - для комісії та спостерігачів.
О 6-30 я вийшов з дільниці.
Наші результати були дуже близькі до результатів екзит-полу по Києву.
Приблизно о 15-00 результат нашої дільниці з`явився на сайті ЦВК. Ближче до 23-00 були результати майже всіх дільниць 218-го округу.
Тобто, якщо виборчі комісії займаються лише арифметикою - підрахунок має бути закінчений увечері наступного дня.
Якщо ОВК рахує третій день- значить, результати фальшують.
Я знаю це, бо на моїй дільниці все було чесно.
суботу, 27 жовтня 2012 р.
Планка пам'яті
Перебираючи днями комп'ютерний мотлох, вкотре витяг стару і вже непотрібну планку пам'ті.
Нічого особливого. DDR2, 533 MGz, Samsung, Made in Poland...
Зроблено в Польщі.
Зроблено у країні, шанси якої на виживання у цьому жорсткому світі двадцять років тому оцінювались нижче за наші.
Виявляється, вже п'ять років тому вони виробляли комплектуючі для комп'ютерів. Самсунгу було вигідніше робити це у Польщі, ніж у Китаї.
А років тридцять тому просторами СССР ходив анекдот про двох безпритульних собак, що зустрілись на польско-совєцькому кордоні. З'ясувавши, що кожен шукає їжи, бо на батьківщині голодує, пси розвернулись і пішли до рідних країв. Але через деякий час польский сірко озирнувся, і побачив поруч совєцького.
- Я ж тобі казав, у нас теж жерти нема чого!
- У вас хоч гавкати можна, - почув він у відповідь.
Догавкались.
Не зважаючи на смерть суднобудівних заводів у Гданську - на яких колись працював слюсар Валенса, та зникнення "особових самоходів" Polonez, та ще багато чого, чим пишалась Польска Народна Республіка - поляки живуть. Живуть важко, бояться втратити роботу, жаліються на зростання цін, висміюють дурість урядовців - але живуть краще за нас.
Бо вони ще тридцять років тому не боялись гавкати на владу. Навіть в умовах військового стану.
Поляки не дозволили совєцькім окупантам (в особах польских комуністів) видалити планку пам'яті.
Пам'ті про свободу слова, про рівність перед законом, про вільні вибори.
Пам'ті про комуняцькі тюрми, репресії і депортації, приниження людської гідності.
І комуняки здались. Лякаючи апокаліпсисом - пішли.
А Польща живе - небагата европейська країна, футбольні команди якої не доходять до чвертьфіналів європейських кубків.
Ну має Google три офіси, Indesit п'ять заводів, Fiat один (ні, не купив FSO у Варшаві - побудували новий у Тихи), Phillips майструє пилососи. Планки пам'яті для Samsung паяють...
Тому, що не боялись, і не бояться гавкати - на Гомулку, Герека, Ярузельского, Валенсу, Кваснєвського, Качинського, Коморовського, Мазовецького, Туска - хто там ще.
Така у поляків планка пам'яті.
Нічого особливого. DDR2, 533 MGz, Samsung, Made in Poland...
Зроблено в Польщі.
Зроблено у країні, шанси якої на виживання у цьому жорсткому світі двадцять років тому оцінювались нижче за наші.
Виявляється, вже п'ять років тому вони виробляли комплектуючі для комп'ютерів. Самсунгу було вигідніше робити це у Польщі, ніж у Китаї.
А років тридцять тому просторами СССР ходив анекдот про двох безпритульних собак, що зустрілись на польско-совєцькому кордоні. З'ясувавши, що кожен шукає їжи, бо на батьківщині голодує, пси розвернулись і пішли до рідних країв. Але через деякий час польский сірко озирнувся, і побачив поруч совєцького.
- Я ж тобі казав, у нас теж жерти нема чого!
- У вас хоч гавкати можна, - почув він у відповідь.
Догавкались.
Не зважаючи на смерть суднобудівних заводів у Гданську - на яких колись працював слюсар Валенса, та зникнення "особових самоходів" Polonez, та ще багато чого, чим пишалась Польска Народна Республіка - поляки живуть. Живуть важко, бояться втратити роботу, жаліються на зростання цін, висміюють дурість урядовців - але живуть краще за нас.
Бо вони ще тридцять років тому не боялись гавкати на владу. Навіть в умовах військового стану.
Поляки не дозволили совєцькім окупантам (в особах польских комуністів) видалити планку пам'яті.
Пам'ті про свободу слова, про рівність перед законом, про вільні вибори.
Пам'ті про комуняцькі тюрми, репресії і депортації, приниження людської гідності.
І комуняки здались. Лякаючи апокаліпсисом - пішли.
А Польща живе - небагата европейська країна, футбольні команди якої не доходять до чвертьфіналів європейських кубків.
Ну має Google три офіси, Indesit п'ять заводів, Fiat один (ні, не купив FSO у Варшаві - побудували новий у Тихи), Phillips майструє пилососи. Планки пам'яті для Samsung паяють...
Тому, що не боялись, і не бояться гавкати - на Гомулку, Герека, Ярузельского, Валенсу, Кваснєвського, Качинського, Коморовського, Мазовецького, Туска - хто там ще.
Така у поляків планка пам'яті.
пʼятницю, 19 жовтня 2012 р.
Як завжди-31
Майбутній регіонал Литвин нещодавно нагадав своїм виборцям - а заодно (хоч і несподівано для себе) всьому світові - стару радянську істину: хто що охороняє, той те і має (здається, авторство належить М.Жванецькому).
Звичайно, академік НАНУ (навіть віце-президент) і найвидатніший парламентар України сформулював витончено, навіть аристократично: кожен краде там, де він працює.
Що, вочевидь, гармонійно укладається у голові колишнього працівника ЦК КПУ одночасно із принципами "Морального кодекса строителя коммунизма" та Законом Божим, зокрема заповіддю №8: "НЕ ВКРАДИ". То хіба дивно, що справжній комуняка, природній народовець "Литвин палко підтримує ідею молитовних сніданків у парламенті".
Звичайно, академік НАНУ (навіть віце-президент) і найвидатніший парламентар України сформулював витончено, навіть аристократично: кожен краде там, де він працює.
Що, вочевидь, гармонійно укладається у голові колишнього працівника ЦК КПУ одночасно із принципами "Морального кодекса строителя коммунизма" та Законом Божим, зокрема заповіддю №8: "НЕ ВКРАДИ". То хіба дивно, що справжній комуняка, природній народовець "Литвин палко підтримує ідею молитовних сніданків у парламенті".
понеділок, 15 жовтня 2012 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)