понеділок, 11 червня 2012 р.

Український автопром: шляхом українських холодильників


Владнавши справи з імпортом радомишльського пива у Білорусь, рошенівської карамелі до Казахстану, міністр економіки “Укрпромінвесту”... перепрошую, України, Порошенко перейнявся проблемами автомобільної промисловості, ще однієї галузі родинного бізнесу. Рішення знайшов у цілком у стилі нинішньої владної команди, просте і безвідмовне, як граблі – підвищити мита на імпорт легкових автомобілів.

Підвищення ввізних мит врятує вітчизняний автопром! Підвищення ввізних мит примусить іноземні компанії будувати автомобільні заводи в Україні! І не так голосно – «пільги зі сплати податку на прибуток». Так само колись рятували українських виробників холодильників. Нещодавно останній живий — донецький ”Норд” - повідомив про банкрутство.
А що збираються рятувати і кого підтримувати зараз?
Три найпотужніших автозаводи України – Запорізький (потужність за різними даними 150 – 250 тисяч авто на рік), Черкаський (120 -150 тисяч) та Єврокар (100 тисяч) можуть виробляти разом 370 – 500 тисяч легковиків на рік.
І це у країні, де минулого року було продано трохи більше 160 тисяч автомобілів.
Черкаський автозавод і Єврокар особливо бурхливо розбудовувались під час піку дешевих грошей, чотири-п’ять років тому. Нагадаю, у 2008 був встановлений рекорд продажів - 623 тисяч нових автомобілів. Саме тоді і вкопали вітчизняні бізнесмени хто 250, хто 300 мільйонів доларів у будівництво й обладнання. Вкопали, як виявилось, у землю. Легкі гроші пішли, як прийшли, обсяг продажів впав більше ніж у три з лишком рази. А скільки може продаватись автівок у країні, де лише сто тисяч громадян отримують зарплатню вісімнадцять тисяч гривень і більше?
Характерно, що і п'ять років тому, ніхто з серйозних автовиробників не розглядав планів будівництва заводів в Україні. Навіщо? Якщо цільовий ринок – Європа з населенням у півмільярда, то доцільно там і будувати. Там і будують: Сузукі, Ауді, Даймлер-Бенц у Угорщині, Фольксваген (виробляють Порше Кайен), Кіа – у Словаччині, Хюндай - у Чехії, Фіат – у Польщі.
Як на мене, показовий приклад Даймлер-Бенц: рішення будувати завод прийнято у кризовому 2008 році, запрацював у 2012, інвестовано близько 800 млн євро, при роботі в одну зміну потужність 100 тисяч автівок на рік, працює близько 2000 працівників. Виявляється, на продаж дорогих автомобілів економічні кризи майже не впливають.
А нещодавно стався китайський прорив: Грейт Волл Моторз у лютому цього року відкрив завод у Болгарії. Ось що пише про це «Шпігель»: Болгарія – член ЄС, дешева робоча сила, низькі податки, чудове місце для початку нового бізнесу. 
А що може запропонувати інвестору Україна?
Вважаючи на відносини нинішньої влади з Європою, сподіватись на іноземні гроші зараз підстав набагато менше, ніж п'ять років тому. І заклики Януковича приходити і будувати не допоможуть – розумні бізнесмени читають не тільки «Урядовий кур’єр» і дивляться не тільки Перший, вибачте, національний канал.
Сподівання на ринок Росії з її митним союзом так само марні. Продажі запорізьких Ланосів постійно падають – не дивлячись на пристойне співвідношення якість/ціна. Причина проста: машина застаріла морально і технічно. У Росії вистачає конкурентів - крім ВАЗ, що поступово переходить під контроль Рено, побудовані заводи Форд, Фольксваген, Тойота, ДжіЕм, Ніссан, Хюндай...
Отже, Україна лишається наодинці із попитом близько 150 тисяч автомобілів на рік і трьома заводами загальною потужністю під півмільйона. А невблаганна економіка автомобілебудування каже - якщо в країні продається менше 50 тисяч автомобілів однієї марки, будувати завод з їх виробництва недоцільно.
Чому ж у нас їх аж трійко?
Поглянемо на статистику рекордного 2008 року. З 623 тисяч проданих нових легковиків на запорізькі Ланоси і Сенси припало 56 тисяч (ще було 11 тисяч Таврій, зараз їх вже не виробляють - нерентабельно). Тобто, навіть тоді попит ледь перевищував заповітну межу, рятував експорт у Росію. ВАЗів сімейства 2100, які складають зараз у Черкасах під назвою “Богдан”, було продано 20 тисяч (всього ВАЗів - більше 100 тисяч), Хюндай і Кіа разом — більше 60 тисяч, Шкод — майже 25 тисяч.
Тобто, разом потенційний попит на продукцію трьох українських підприємств складав 161 тисячу. А потенційна потужність наявних заводів — щонайменше у 2,3 рази більше.
Хто винен у тому, що бізнесмени прорахувались? Самі бізнесмени? Їх радники і консультанти, що складали бізнес-плани? Банки, що з одного віконця видавали кредити на збільшення виробництва автомобілів, а з другого кредити на придбання автомобілів? Невідомо.
Зате відомо, хто за це заплатить незабаром – та невеличка кількість українців, що поки що має можливість заробити грошей на недорогу, економічну, якісну автівку, але не хоче витрачати гроші на патріотичні «Сенс» (Деу Ланос, конструкція кінця 1990-х) чи ”Богдан-2110” (ВАЗ 2110, конструкція кінця 1990-х), складені в Україні Шкоду, Кіа, чи Хюндай.
От є у нас несвідомі люди, яким чомусь подобається Рено, Сітроен, Пежо, Фіат, Форд, Фольксваген, ба навіть Дачія. Як міністр Порошенко примусить їх покохати продукцію саме його заводу? Як він примусить менш заможних українців купувати ще хоча б 200 тисяч легковиків щорічно? Додасть трохи до вітіної тисячі - і щасливі пенсіонери кинуться купувати українські автівки для своїх онуків? Чи запропонує щось на кшталт Клюєва, що продає українцям кіловат-годину сонячної електроенергії за п'ять гривень? Буде видавати Ланоси і Шкоди замість зарплатні бюджетникам, відшкодовуючи заводам вартість з бюджету? Чи — невже! - пересадить усіх українських чиновників у автівки українського виробництва?!
Пікантності цій підтримці додає те, що кишеням шанувальників Мерседесів, Бентлі, Ферарі та інших Бугатті, порятунок вітчизняного автопрому не загрожує – автомобілі з об’ємом двигунів більше 2,2 літрів під підвищення мита начебто не підпадають.
Міністру економіки варто було б відверто (як обіцяв, пояснюючи свій вступ у нинішню владу) визнати: уряду Януковича катастрофічно не вистачає грошей на передвиборчі подачки електорату, а клептомани при владі лікуватись вперто не хочуть, тому гроші будуть вичавлювати з усіх, хто ще не жебракує. Йому варто було б зрозуміти, що проблеми українського автопрому, як і проблеми усієї економіки України, насамперед пов'язані з низькою купівельною спроможністю населення, яку можна подолати лишень створенням конкурентного економічного середовища. Автомобільна промисловість усього світу орієнтується на середній клас, який розвивається за умов верховенства права, незалежності судової влади, конкурентного політичного середовища, свободи слова, контролю суспільства над державою і чиновниками.  
Можливо, він розуміє, але це, мабуть, не на часі, бо серед інтересів “Укрпромінвесту” є ще одна невпорядкована галузь — суднобудування. Можливо, скоро дізнаємось від Порошенка, що зі Львову до Луганська найліпше добиратись пароплавами українського виробництва.
Їздимо ж з Києва до Харкова Хюндаями від Колеснікова.