Вічне вірменське питання

Приблизно рік тому трапилась зі мною подія, яку я розказую як анекдот, коли п'ю кон'як, особливо вірменський. Тобто, ніколи не розказую.
Якось увечері, біля Бесарабки, до мене ввічливо звернувся чолов'яга приблизно мого віку.
- Вибачте, ви місцевий?
- Так.
- Ви не скажете, де у вас у Києві вірмени збираються?
- ???...
Каюся, за рік я так і не з'ясував це питання, що є логічним - а навіщо мені це знати? А треба було...
Бо сьогодні зранку, за квартал від Либідської, до мене ввічливо звернувся чолов'яга приблизно мого віку.
- Вибачте, ви місцевий?
- Так. (У голові промайнув якийсь спогад, але ж ні, цього ж не може бути)
- Ви не скажете, крім посольства, консульства, у вас у Києві вірмени є?
- ???...!!!
Ледве стримуючись, я порадив шукати вірменську церкву. Чолов'яга похитав головою, і бормочучи "Що за місто, жодного вірмена!" пішов своїм шляхом.

У мене одна порада і одне прохання.
Якщо ви щось довго шукаєте - не нервуйте. Дехто шукає роками.
А якщо знаєте, де у нас у Києві є вірмени - скажіть мені.
Може, це була не остання наша зустріч.

На Співочому

Випадково зайшов на Співоче поле. А там гуляють - якийсь фестиваль танців і співів. Танцюють на сцені, танцюють і перед сценою.

20 років потому

Навесні 1994 року ціна на долар досягла 40 тисяч купонокарбованців. Але тільки для посполитих.
Уряд тоді очолював Юхим Звягильский - це було перше масоване пришестя донецьких у владу. І уряд вважав, що долар коштує 20 тисяч. Мабуть, так і купував.
Мій маленький бізнес був опосередковано пов'язаний з імпортом, тому купували по 40 тисяч за зелений у ятках банку "Дєнді", що належав Михайлу Бродському.
Якось викручувались.
Восени, вже після обрання Кучми президентом, купонокарбованець покотився далі, до 80 чи навіть 100 тисяч.
Нічого, пережили.
Так що не впадайте у відчай.
Все буде добре. Хоч і не завтра.

цікавий досвід цементування...

Пишеш, бувало, щось розумне, мрієш про розголос і славу - у відповідь тиша.
Запостиш якусь гидоту, просто для приколу - а в коментах починається таке...

Незбагнена логіка.

https://plus.google.com/106385664297659498909/posts/WQzcgETuGxi

Традиція...

Сьогодні вранці я згадав, що саме під керівництвом Фоменка років двадцять тому "Динамо" порвало у Києві "Барселону" 3:1.
Ми були щасливі два тижні.
"Динамо" поїхало до столиці Каталонії, і продуло. Ребров  забив перший, а потім нам накидали чотири.
Я нікому про це не казав сьогодні.
Хоча, мої спогади навряд чи впливають на результати тих, за кого я вболіваю.

Львів у Києві

Сім'єю пішли до Мистецького Арсеналу, на останній день Львова у Києві. Хоч і декорація, але щось у тому було

Це Київ, дитинко...

Центр Києва. Гламурно, помпезно.
Бачу якусь споруду - пагода псевдовізантийського стилю?

Судячи зі стану сходів, споруда часів якщо не Кия, то Бібікова...

Під дахами пересохлі джерела артезіанської води. Глобальне потепління, що поробиш...

Згадую - збудовано за часів київського голови Омельченка. Казав, що будує на довгі роки.
Кахлі на стінах досі тримаються...

Про користь забобонів

Ранком, вийшовши з дому зрозумів, що забув гаманець і паспорт. Дріб'язок у кишенях був, вирішив не повертатись.
Спочатку бос влаштував прочухана на порожньому місці - у нього вдома проблеми, треба ж якось душу відвести.
Потім дружина - істерику телефоном.
Потім підрядники повідомили, що все, що вони розказували тиждень - неправда, і справа з місця не рушила.
На додачу хтось намагався зламати мій обліковий запис google. Заблокована пошта, google+ і цей блог.
Не був би забобонним - випив би коньяку одразу по виході з контори.
А так - доведеться спочатку додому зайти.
P.S. Гугл відновився. То я збігаю до крамниці?
:)

Аби бути як усі (жарт гумору)

Нормальні люди фотографують кицьок, і потім розглядають світлини. Абсолютно нормальні люди фіксують зображення котячих електронно-цифровими приладами і викладають отримані зображення до інтернету.