четвер, 26 липня 2018 р.

Цей дощ надовго

Я пам'ятаю літні київські повені починаючи від 1982 року - коли приїхав складати іспити до КПІ.
Заливало підземні переходи на Борщагівській. Заливало площу Перемоги (там у червні 1985 я дворами йшов з товаришами на пиво по пояс у воді). Заливало Лівобережну і Деміївську площу. Заливало Берковець - там я навчився на "Таврії" форсувати глибокі калюжі.
Київська ливнева каналізація захлиналась завжди. На моїй пам'яті - у часи комуняки Згурського, міцного господарника Салія, демократа Косаківського, ще міцнішого господарника Омельченка, марсіаніна Черновецького, гауляйтера Попова...
Ви пригадуєте цих людей?
Згурський побудував Золоті Ворота та пам'ятник трьом братам і сестрі їх Либеді. Салій - церкву Богородиці Пірогощі на Подолі. Косаківський не дозволив будувати готель Хілтон. Омельченко  набудував стільки і таке, що, пересуваючись містом, я здригаюсь кілька разів на день. Черновецький побудував систему цивілізованого підкупу виборців пенсійного віку. Попов побудував йолку.
Ви можете згадати, що саме вони побудували у каналізаційній системі міста?
І система (не та, про яку ви подумали, а та що під землею) лишається такою ж, як і тридцять п'ять років тому.
А кияни зітхають по керманичам минулих часів. І сподіваються на нового месію міського масштабу, який побудує ще одну церкву і не підвищить вартість проїзду у транспорті.
Чи будуть кияни шукати у програмах кандидатів щось про модернізацію київської  каналізації? Жодного сумніву - ні.
Хіба що, перед виборами місяць йтиме дощ.