середа, 21 грудня 2011 р.

Хто дівчину пригощав, той її і танцювати буде

Мій друг колись придумав вислів “пережити культурологічний шок”. Ми використовуємо його коли треба і не треба, доречно і недоречно, бо за двадцять років не розробили чітких критеріїв.
Але днями, схоже, саме культурологічний шок я і пережив, побачивши (завдяки ТВІ) Джамалу під Радою. Особливо коли вона спробувала зламати паркан. Виявляється, вона проти нового “гастрольного закону”, тому і приєдналась до музикантів-протестувальників.
Я закон переглянув, він мені навіть сподобався — коротенько, ясненько. Якщо дуже стисло — грошей не віддавати, штрафувати по максимуму. “Долги отдают только трусы” и “ставим на счетчик”. Чітка, прозора процедура. До того ж відділам культури рай-, міськ-, обладміністрацій надають функції відділів культури рай-, міськ-, обл- та інших комів КПСС, дуже корисні для суспільства, особливо у передвиборчий період тріумфального звершення двадцять однієї реформи. “Хулі нє ясно?” запитував якийсь з героїв Подерв'янського у таких випадках.
А от Джамалі, виявляється, нє ясно. Замість піти потанцювати до старих знайомих по виборчих змаганнях - на Банкову до Ганни Г. чи до Кабміну до Андрія К. (до речі, ініціатора закону, і, як нещодавно з'ясувалось, великого знавця донецького блюзу) - співачка лізе на паркан. Можливо, їй було треба до Єлєни Б., шанувальниці джазу, який в Україні не виробляють? Можливо, розігріваючи шанувальників “Мурки” перед виступами “кроліків”, Лободи, а той самих “Пара нормальних”, вона не розібралась, хто саме башляє за банкет? Невже пропустила свято переможців “Таланти мають Україну” і тому не знає, що в Україні вже танцюють всіх?
І мені не смішно, що вже танцюють тих, кого пригощали.
Бо я знаходжусь у культурологічному шоці.