На третій день бензинової кризи тележурналісти упіймали вже тоді молодого і перспективного Сергія Леонідовича, віце-прем’єра економіки в уряді Пустовойтенка, на якійсь тусовці і запитали - у чому причина?
З відповіді стало зрозуміло, що урядовець поняття зеленого ні про яке подорожчання не мав. Розгублено посміхаючись, Тігіпко пообіцяв розібратись.
Ціни за тиждень повернулись до звичних 30 центів. Самі по собі, чи завдяки “розбиранню” - лишається невідомим, віце-прем’єр так і не доповів. Збентежене обличчя видатного економіста запало в пам’ять
назавжди.
“Матриця” вийшла на екрани за кілька місяців, слово “віртуальний” тільки входило у повсякденний обіг, але Тігіпко, схоже, добряче віртуалізувався вже тоді.
За п’ятнадцять років, що минули, у світі Тігіпка відбувались якісь гучні події - створювались і продавались банки, розширювались і диверсифікувались бізнеси - але, здебільшого, вони мало впливали на життя більшості українців. Його телепортації у нашу реальність - зазвичай, шляхом отримання посади в уряді - були нечастими, але щоразу насторожували. Хіба що призначення головою виборчого штабу Януковича у2004-му надало оптимізму - і Сергій Леонідович дійсно не підвів.
Після першого Майдану здавалось, що колишній заввідділом агітпропу Дніпропетровського міськкому ЛКСМУ назавжди втратив потяг до політики. Але реінкарнація колишнього шефа у 2010-му призвела до чергової
матеріалізації молодого перспективного політика і економіста.
Дізнатися, як жив і живе віртуальний Тігіпко, можна завдяки його життєпису у Facebook. Там є все, що має бути - товаришка по партії, дружина, діти, візити, конференції, фестивалі, з’їзди - і навіть котик (аякже, що ж за фейсбук без котиків!). До речі, ця світлина свідчить, що віртуальний захисник вітчизняного виробника реально пересувається зовсім не на “Ланосі”. Взагалі, у життєписі світлин дуже багато: головним чином Сергій Леонідович думає, мислить, дивиться в айпед, дивиться у макбук, дивиться у далечінь. Розказує, слухає, відвідує, вітається, прощається. Тисне руку Путіну на заході з промовистою назвою “Россия зовет”
А от колишнім керівникам - Лазаренку, Пустовойтенку, Ющенку, Януковичу, Азарову - Сергій Леонідович, виходячи з відсутності відповідних фотозвітів, руки не подавав.
Ось Тігіпко радісно демонструє партквиток Партії регіонів. А ось - юний піонер Сергій, на тлі прапору з написом “Пионеры, к борьбе за дело Коммунистической Партии будьте готовы!” Хтось би виклав фото з друзями по авіамодельному гуртку чи шкільній футбольній команді - а Сергій Леонідович нагадує - “Всегда готов!”
Втім, для рівноваги, наведені фотодокази героїчного патріотизму - виявляється, перед грою Україна-Англія 19 червня 2012 р Тігіпко повісив на вікні кабінету (у Кабміні!!) прапор України. Втім, чіпляв економічний патріот і колорадську стрічку на груди.
Може, зараз хтось, десь цю світлину роздивляється, і шепоче: “Наша людина…”
Мушу визнати, мало хто з політиків здатен перевершити візуальний образ Сергія Леонідовича - як кількісно, так і якісно. Але, оскільки частина українських виборців досі зважає не тільки на обличчя та тембр голосу, варто перейти до текстів державного діяча.
Що ж, радісна новина - Тігіпко мало змінився за п’ятнадцять років не тільки зовнішньо. Ось 23-го вересня 2011, у далекому Вашингтоні, він дізнається про конфлікт навколо компанії “ProstoPrint” (яка друкувала футболки “Спасибо жителям Донбасса…”), і обіцяє негайно розібратись. У порівнянні зі мною власник компанії чекає лишень якусь дещицю - усього три роки. Щоправда, я чекаю в Україні, а Денісу Олейнікову довелось емігрувати. Але, поза сумнівом, Тігіпко обов’язково розбереться...
З текстів випливає, що Сергій Леонідович - людина чутлива до чужого горя. Побиттю Шуфрича в Одесі присвячено текст у 213 слів. Замах на вбивство Тетяни Чорновіл викликав обурення у 67 слів. Жертвам терактуу російському Волгограді 29 грудня 2013 Тігіпко висловив співчуття наступного ж дня. Розстріл Небесної Сотні не помітив досі, як і збитий російськими терористами малазійський “Боінг”.
Абстрактний гуманізм рішуче засуджував ще Ленін...
А от запис від 28-го січня 2014 - “закони 16-го січня скасовано...” Не шукайте запису від 16 січня - щось на кшталт “після безсонної ночі…зваживши всі недоліки законів, які сьогодні з порушенням Закону про регламент поставив на голосування Ігор Калетник, я вирішив порушити Конституцію і голосувати за них, бо це 1) підвищить рівень соціального захисту пересічних громадян 2) підтримає вітчизняного виробника 3)
сприятиме збільшенню інвестицій 4) призведе до зростання товарообігу …” - ну, і так далі, бо ж економіка - найголовніше. Віртуальний економіст-практик Тігіпко навіть не помітив, що того дня проголосував за бюджет 2014-го року. Втім, стосовно мотивів і методів голосування Сергій Леонідович висловився ще у першому виступі у ВР сьомої версії 18 грудня 2012: “...персонально голосувати за всі рішення, але,…фракціям, які мають плюс 1 голос для формування більшості, працювати ефективно.” Передчував, мабуть - 11 січня 2013 опозиція, фізично зашкоджаючи ефективному кнопкодавству, завадила йому і парттоваришці Фабрикант проголосувати, про що віртуальний Тігіпко висловив обурення у фейсбуці, а реальний Тігіпко пожалівся з трибуни ВР. Дуже хотів того дня видатний знавець банківської справи Тігіпко підтримати призначення на посаду Голови правління НБУ видатного фахівця банківської справи Соркіна, який за рік своєї копіткої праці
Може, зараз хтось, десь цю світлину роздивляється, і шепоче: “Наша людина…”
Мушу визнати, мало хто з політиків здатен перевершити візуальний образ Сергія Леонідовича - як кількісно, так і якісно. Але, оскільки частина українських виборців досі зважає не тільки на обличчя та тембр голосу, варто перейти до текстів державного діяча.
Що ж, радісна новина - Тігіпко мало змінився за п’ятнадцять років не тільки зовнішньо. Ось 23-го вересня 2011, у далекому Вашингтоні, він дізнається про конфлікт навколо компанії “ProstoPrint” (яка друкувала футболки “Спасибо жителям Донбасса…”), і обіцяє негайно розібратись. У порівнянні зі мною власник компанії чекає лишень якусь дещицю - усього три роки. Щоправда, я чекаю в Україні, а Денісу Олейнікову довелось емігрувати. Але, поза сумнівом, Тігіпко обов’язково розбереться...
З текстів випливає, що Сергій Леонідович - людина чутлива до чужого горя. Побиттю Шуфрича в Одесі присвячено текст у 213 слів. Замах на вбивство Тетяни Чорновіл викликав обурення у 67 слів. Жертвам терактуу російському Волгограді 29 грудня 2013 Тігіпко висловив співчуття наступного ж дня. Розстріл Небесної Сотні не помітив досі, як і збитий російськими терористами малазійський “Боінг”.
Абстрактний гуманізм рішуче засуджував ще Ленін...
А от запис від 28-го січня 2014 - “закони 16-го січня скасовано...” Не шукайте запису від 16 січня - щось на кшталт “після безсонної ночі…зваживши всі недоліки законів, які сьогодні з порушенням Закону про регламент поставив на голосування Ігор Калетник, я вирішив порушити Конституцію і голосувати за них, бо це 1) підвищить рівень соціального захисту пересічних громадян 2) підтримає вітчизняного виробника 3)
сприятиме збільшенню інвестицій 4) призведе до зростання товарообігу …” - ну, і так далі, бо ж економіка - найголовніше. Віртуальний економіст-практик Тігіпко навіть не помітив, що того дня проголосував за бюджет 2014-го року. Втім, стосовно мотивів і методів голосування Сергій Леонідович висловився ще у першому виступі у ВР сьомої версії 18 грудня 2012: “...персонально голосувати за всі рішення, але,…фракціям, які мають плюс 1 голос для формування більшості, працювати ефективно.” Передчував, мабуть - 11 січня 2013 опозиція, фізично зашкоджаючи ефективному кнопкодавству, завадила йому і парттоваришці Фабрикант проголосувати, про що віртуальний Тігіпко висловив обурення у фейсбуці, а реальний Тігіпко пожалівся з трибуни ВР. Дуже хотів того дня видатний знавець банківської справи Тігіпко підтримати призначення на посаду Голови правління НБУ видатного фахівця банківської справи Соркіна, який за рік своєї копіткої праці
Квінтесенцію своїх дум лідер віртуальної “Сильной Украины” виклав у розкішній презентації “Украинская промышленность. Аварийный план спасения”. Грунтовна праця з 23 слайдів вражає рівнем володіння сучасними комп’ютерними технологіями. Недарма Тігіпко купив партію “Інформаційна Україна” і дивився в макбук. Спочатку, як годиться у серйозному науковцю, намальована жахлива картина катастрофи, що спіткала Україну у порівнянні з 2013-м роком. ВВП і інвестиції падають, ціни та безробіття ростуть, винний у всьому, зрозуміло, уряд Яценюка.
Звичайно, педанти зауважать, що кожен пункт аналізу мав би починатися словами “Завдяки зусиллям уряду, у якому я працював, парламентській більшості, до складу якої я входив, правлячій Партії регіонів, заступником голови якої я був…”, але віртуальний Сергій Леонідович людина незлопам’ятна, всім прощає.
“Падение прямых инвестиций в Украину - 11,4%. Прямые инвестиции на одного человека: 2013 год - 1,31 тыс.дол, 8 месяцев 2014 года - 1,16 тыс.дол”. Нескладні арифметичні дії наводять на думку, що такими
темпами інвестиції на душу за весь 2014 рік можуть досягти 1.74 тисяч доларів, але хто ж відірветься від презентації і візьме у руки калькулятор? “Бизнес кредитует бюджет на 77,3 млрд гривен… Этот показатель с начала года вырос на 11,5 млрд грн…” Знову ж, калькулятор допомагає збагнути, що 65,8 млрд грн бізнес позичив ще урядам Януковича. До речі, заступник голови фракції регіоналів Тігіпко щось таке відчував у благословенному 2013 році “Я вважаю, що одна з самих основних проблем експортерів – це неповернуте ПДВ...Президент підписав закон в кінці липня. Пройшло півтора місяці. Сьогодні постанова Кабінету Міністрів, яка повністю дозволяє включити векселі в роботу, не підписана…Тими чи іншими шляхами Податкова адміністрація заставить наш бізнес заплатити більше…” (виступ у ВР 17.09.2013)
Ефективно працював уряд Януковича, парламентська більшість, і Податкова адміністрація...
Турбує недавнього застголови партії двічі несудимого президента і різке збільшення кількості кримінальних справ за економічні злочини. Ще рік тому всі чітко розуміли, що факт скоєння злочину у сфері економіки визначається виключно політичними симпатіями власника підприємства. Сьогодні правоохоронці дійсно розперезались, Януковичі, Азарови і частина Клюєвих десь на чужині, днями на Укрзалізницю руку
А ось і нагальні проблеми енергетики - ні, не монополізація Фірташем, Ахметовим і московською “лужніковской группой”. Захисника економіки турбує висока вартість підключення підприємств до мереж обленерго. Тігіпко пропонує внести зміни до постанови НКРЕ №1529 від 5 грудня 2013 року. Тобто, платню у часи Януковича збільшили рішенням органу, який і досі контролює соціально, політично та духовно близький Тігіпку Ахметов. Для розвитку єкономіки, звичайно, і підвищення рентабельності - ну, якось так у нашій енергетиці склалося - спонсорів Партії регіонів. Може, простіше зателефонувати старим приятелям, та попросити дати підприємтвам якусь знижку? Але тоді з аварійний план схуд би на три слайди, а головне - “Подставлять власти плечо мы не будем.”
Хто б сумнівався...
Коли тут умовляти друзів-олігархів, коли втрачаються ринки РФ! Не у наслідок війни, бо для Тігіпка війна тільки у минулому, і лише та, яку у Москві вважають “Великой Отечественной”. Та й видатний
військовий експерт “Сильной Украины”, справжній генерал армії з манікюром ніякої війни з Росією не помічає. Просто уряд РФ постанову прийняв, сором’язливо повідомляє Тігіпко, а уряд Яценюка на коліна не впав.
Вихід - “Создание… компании для обеспечения закупок отечественного вагонного и локомотивного парка для рынка Украины”. Підозрюю, що реальний Тігіпко продав не всі акції Крюківського вагонобудівного заводу. Росіяни ще рік тому, по-братньому, посилаючись на низьку якість вагонів, відкликали сертифікат відповідності на його продукцію, завод за рік не спромігся ані якість підвищити, ані інших покупців знайти - тепер вся Україна має рятувати бізнес коштом платників податків. Технічну сертифікацію РФ уже давно використовує у політичних цілях, але Тігіпко цього вперто не помічає, і закликає уряд відновити переговори про взаємне визнання сертифікатів. Що маємо запронувати росіянам натомість - ще шмат території чи крісло прем’єра Сергію Леонідовичу?
Дивно було б, якби автор пенсійної реформи не згадав про пільгові пенсії - але не ті, про які ви подумали. Тігіпко виявив, що купа підприємств заборгувала Пенсійному фонду України більше 7 млрд грн. Вихід пропонується суто ринковий: підприємствам борг пробачити, пільгові пенсії хай платить ПФУ.
Це взагалі, схоже, головний економічний рецепт Сергія Леонідовіча: нехай держава грошей дасть. То в уряді Януковича Тігіпко міг жорстко заявити - “Уряд не має коштів, необхідних для підвищення рівня
заробітних плат у держсекторі”, “йти на всі вимоги ми не зможемо, у нас немає на це грошей”. А зараз у товариша по списку, мультіміліонера-мультітушки Васадзе (статки - кількасот мільйонів доларів, член тринадцяти фракцій та груп за чотири каденції у ВР) завод іржавіє в Запоріжжі, держава зобов’язана допомогти!
Зрозуміло, для віртуального економіста-патріота, який не пересувається на “Ланосі”, цілком природньо вважати, що продукція ЗАЗу конкурентноспроможна і варта нашої пихи, тому пропозиція перекинути фінансові зобов’язання збанкрутілих підприємств на державу гармонійно поєднується з вимогою зменшити фіскальний тиск.
Раніше це був один із улюблених коників комуніста Симоненка - схоже, Тігіпко поспішає зайняти звільнене місце захисника вітчизняних капіталістів.
У принципі, це увесь “аварийный план спасения” досі молодого і перспективного Сергія Леонідовіча. Мало що додасть виборцю і програма його партії - забезпечитидержзамовлення, закрити внутрішній ринок, обмежити експорт (!). Ну, хіба, тема боротьби з корупцією, в атмосфері якої так впевнено відчував себе підлеглий Лазаренка, Пустовойтенка, Азарова і Януковича. Такому спеціалісту не важко було б розказати, чого найбільше бояться корупціонери, а суспільство б уряд уряд і нардепів - але “подставлять власти плечо мы не будем”. Тому - у стилі рішень пленумів і з’їздів КПСС: скоротити, вжити, відмовитися, впровадити, розширити… Типова совкова матриця.
Тож не дивно, що цифрова пігулка, якою Тігіпко приманює виборців,
помітно відгонить нафталіном.
Немає коментарів:
Дописати коментар