субота, 21 лютого 2015 р.

Вата у перукарні і Парасюк у Шустера

Пішов підстригтися. Звичайна перукарня, неподалік від дому. Молода майстриня мовчки стриже, я мовчки спостерігаю. Все як завжди.

На столі стоїть трьохлитрова банка - туди складають гроші на допомогу пораненим - військовий шпиталь неподалік.
У сусіднє крісло сідає пенсіонер. Заводить розмову зі своєю перукаркою - погода, ціни, пенсія, курс долара...
Гонтарєва...
Міжнародні організації затискують кліщами...
Ми ж торгуєм тільки з Росією, а Заходу ми не потрібні...
Та йому піддакує - "аякже, конєшно".
- Мабуть, сьогодні решту до банки не покладу,  - думаю собі.
А вчора на Шустері... - "аякже. конєшно"...
А в лучшіє совєцкіє годи...
Тут я не витримав. Від цієї фрази мені завжди кришу рве. Моїй перукарці довелось навіть роботу перервати. Спіч мій був не розлогим, хоч і без нецензурної лайки, а завершив я його своїм улюбленим аргументом, після якого, зазвичай, суперечки закінчуються: "Забув, як у чергах за хлібом стояв?"
Він якось замріяно посміхнувся...
- Помню, как в 1964 году, в очєрєді за хлєбом... Я подростком бил...
Що там у нього у тій черзі трапилось - перший сексуальний досвід, чи остаточне зрозуміння невідворотності перемоги комунізму - ми не дізнались, бо жінки стали голосно пропонувати поговорити про погоду. Дід стихнув. достригся та пішов.
Відношення майстринь до мене явно потеплішало - за час остаточних маніпуляцій довелось провести коротеньку політінформацію. Пожалкували, що я рано прийшов - за півгодини очікують ще одного пенсіонера. Кажуть, той "ваабщє".
Важка у перукарів робота, посполиті - самі є київські бандерівки, а мусять слухати будь-яку маячню клієнта.
Решту поклав до банки.

А, Парасюк.
Діду Парасюк вчора на Шустері "очєнь понравілся".