Тролейбус раптово зупиняється на бульварі Лесі Українки, поміж передбаченими розкладом зупинками. Попереду бачу ще три тролейбуси, що зупинились. Година пік, бульвар заповнений - легковиками і кількома тролейбусами.
Хвилина, друга...
Я стою у проході, на кріслі біля вікна сидить молодик. Телефоном коментує співбеседнику(ці): "Стоім, ага. Ну в етой странє же всьо чєрез жопу".
Третя хвилина...
Тролейбуси попереду рушають. Починає рухатись і наш. От і наступна зупинка.
Молодик піднімається не припиняючи розмову, майже витискує жіночку з сусіднього крісла, наступає мені на ногу, не питаючи нікого попереду, працюючи ліктьми і корпусом проштовхується до дверей.
Я дивлюсь на відбиток його підошви на моєму черевику.
У нас дійсно дещо через не те місце.
Немає коментарів:
Дописати коментар