Прогулюючись чарівним Печерськом, ви можете надибати наш державний мистецький інкубатор. Тут гартується наша непереможна культура, тут працює дружина віце-прем'єра Кириленка, яка знається на емоціях Всесвіту.
Короче, це той самий "кульок", який помилково, але дотепно, часто називають "універом імені Поплавського. Офіційно - Київський національний університет культури і мистецтв.
Щоб ніхто не заважав учбовому процесу, заклад обнесений міцним парканом. Це ж вам не консерваторія, чи, не дай боже, політехнічний, до корпусів яких можна зайти без перешкод.
А от поза головним корпусом стовбичить явно житловий будинок. Обізнані люди кажуть, що то аспірантський гуртожиток. Розумно. У аспірантські роки частенько спадало на думку - а не заночувати сьогодні у лабораторії?
Але що це?
Продаються помешкання у гуртожитку???
Хвилинний пошук за номером телефону 0977558047 - і дійсно, продається. Ще й дешевшає на 2 штуки баксів за півтора місяця! А дехто каже, що усюди дорожнеча.
У принципі, недорого за щастя жити поруч з мамою Ляшка.
З таким оточенням, хіба доведе прокуратура хоч якусь справу про земельні оборудки Поплавського? Який, звісно, ніякого офіційного відношення до КНУКіМ давно не має...
Гугл написав, шо я мушу попередити про якесь печиво... Так печива тут нема... Тільки думки.
Мітки
#вата
(3)
#війна
(1)
#війна #АТО
(9)
#євромайдан
(16)
#путлер
(4)
#Саакашвілі
(5)
#RussiainvadedUkraine
(8)
азаров
(15)
антіхвашізм
(5)
бандит
(70)
Білорусь
(4)
вибори
(30)
війна
(8)
вода
(1)
герман
(2)
головатий
(1)
голубоватий
(1)
графоманське
(4)
джинса
(1)
довбодзьоби
(49)
енергетика
(6)
ЕС
(16)
Євро 2012
(5)
ЄС
(15)
Зє
(1)
каськів
(11)
кацапи
(18)
кму
(15)
комуняки
(3)
Лещенко
(6)
литвин
(4)
Луценко
(4)
Майдан
(10)
манагери
(94)
ні про що
(9)
Они украли у нас страну
(4)
очистка
(1)
патент
(2)
Первомайськ
(2)
петрик
(1)
підрахуй
(9)
пластики
(10)
поплавський
(1)
порошенко
(10)
право
(10)
проффесіонали
(130)
путин
(12)
путина освистали
(3)
революція
(43)
реформи
(51)
Тимошенко
(6)
тігіпко
(2)
томенко
(1)
фильтр
(1)
химия
(3)
хімія
(14)
холуї
(51)
чучхе
(9)
шлапак
(1)
щахтер
(2)
як завжди
(80)
янич азаров
(32)
янукович
(71)
Яценюк
(2)
linux
(1)
ware
(4)
windows
(1)
понеділок, 18 червня 2018 р.
пʼятниця, 27 квітня 2018 р.
Вічні питання української соціології
Народ навкруги перелякано дивується популярності Тимошенко, Рабіновича і, особливо, Зеленського. Як таке може бути??? - чую розпачливі зойки від знайомих і рідних.
Я не дивуюсь.
Узимку 2002 року зайшов я провідати знайомого у представництво однієї солідної іноземної компанії. Головний офіс у Швейцарії, заводи по всьому світу, працівники - доктори та кандидати хімічних наук, вільне володіння щонайменше англійською, стажування за кордоном... Вони вже не здавались мені інопланетянами, йшов вже другий рік, як я покинув пошарпаний виробничий цех на Окружній дорозі та педантично напівп'яний після обіду робітничий персонал. Я знову носив піджака і згадав, як зав'язувати краватку, - але люди з таких офісів мені здавались більш обізнаними та розумними.
У когось був день народження, мене запросили за стіл. Світські розмови, те-се... Дійшли і до теми виборів, що мали відбутись навесні. Ющенко, Тимошенко - до них були прихильні практично всі. Крім одного.
- А я буду за Вітренко голосувати! - рішуче заявив малознайомий мені чоловік.
Здається, отетерів не тільки я. Колеги почали переконувати - як можна, це ж комуняка, гірша за Симоненка. Але цей найманець капіталізму стояв на своєму.
- А мені подобається, як вона скандали влаштовує!
На наше щастя, Вітренко і її партія у парламент не пройшла. А я остаточно зрозумів, що рівень освіти і доходів не визначає виборчі симпатії. І обрання Януковича мене не здивувало. (Цікаво, той чолов'яга за нього голосував?) А от Революція Гідності - вразила. У 2014 мені навіть ненадовго здалося, що у більшої частини мого найрозумнішого у світі народу нарешті ввімкнулися мізки.
Тому я не дивуюсь результатам опитувань.
Просто інколи жалкую за змарнованим часом.
Я не дивуюсь.
Узимку 2002 року зайшов я провідати знайомого у представництво однієї солідної іноземної компанії. Головний офіс у Швейцарії, заводи по всьому світу, працівники - доктори та кандидати хімічних наук, вільне володіння щонайменше англійською, стажування за кордоном... Вони вже не здавались мені інопланетянами, йшов вже другий рік, як я покинув пошарпаний виробничий цех на Окружній дорозі та педантично напівп'яний після обіду робітничий персонал. Я знову носив піджака і згадав, як зав'язувати краватку, - але люди з таких офісів мені здавались більш обізнаними та розумними.
У когось був день народження, мене запросили за стіл. Світські розмови, те-се... Дійшли і до теми виборів, що мали відбутись навесні. Ющенко, Тимошенко - до них були прихильні практично всі. Крім одного.
- А я буду за Вітренко голосувати! - рішуче заявив малознайомий мені чоловік.
Здається, отетерів не тільки я. Колеги почали переконувати - як можна, це ж комуняка, гірша за Симоненка. Але цей найманець капіталізму стояв на своєму.
- А мені подобається, як вона скандали влаштовує!
На наше щастя, Вітренко і її партія у парламент не пройшла. А я остаточно зрозумів, що рівень освіти і доходів не визначає виборчі симпатії. І обрання Януковича мене не здивувало. (Цікаво, той чолов'яга за нього голосував?) А от Революція Гідності - вразила. У 2014 мені навіть ненадовго здалося, що у більшої частини мого найрозумнішого у світі народу нарешті ввімкнулися мізки.
Тому я не дивуюсь результатам опитувань.
Просто інколи жалкую за змарнованим часом.
субота, 24 лютого 2018 р.
Як завжди-45. Тролейбус.
Тролейбус раптово зупиняється на бульварі Лесі Українки, поміж передбаченими розкладом зупинками. Попереду бачу ще три тролейбуси, що зупинились. Година пік, бульвар заповнений - легковиками і кількома тролейбусами.
Хвилина, друга...
Я стою у проході, на кріслі біля вікна сидить молодик. Телефоном коментує співбеседнику(ці): "Стоім, ага. Ну в етой странє же всьо чєрез жопу".
Третя хвилина...
Тролейбуси попереду рушають. Починає рухатись і наш. От і наступна зупинка.
Молодик піднімається не припиняючи розмову, майже витискує жіночку з сусіднього крісла, наступає мені на ногу, не питаючи нікого попереду, працюючи ліктьми і корпусом проштовхується до дверей.
Я дивлюсь на відбиток його підошви на моєму черевику.
У нас дійсно дещо через не те місце.
Хвилина, друга...
Я стою у проході, на кріслі біля вікна сидить молодик. Телефоном коментує співбеседнику(ці): "Стоім, ага. Ну в етой странє же всьо чєрез жопу".
Третя хвилина...
Тролейбуси попереду рушають. Починає рухатись і наш. От і наступна зупинка.
Молодик піднімається не припиняючи розмову, майже витискує жіночку з сусіднього крісла, наступає мені на ногу, не питаючи нікого попереду, працюючи ліктьми і корпусом проштовхується до дверей.
Я дивлюсь на відбиток його підошви на моєму черевику.
У нас дійсно дещо через не те місце.
четвер, 18 січня 2018 р.
В усьому винні американці
У Києві вшанувли пам'ять Тараса Процюка.
Журналіста, який загинув у 2003 році у Багдаді, під час штурму столиці Іраку міжнародними коаліційніми силами США, Великої Британії, Австралії, Іспанії та Польщі. Одного з епізодів війни, багаття якої розпалив Саддам Хусейн. Зараз мало хто згадає, хто це був такий - то подивіться тут. Особисто мені для розуміння цієї особистості вистачало того, що він був членом і керівником Партії арабського соціалістичного відродження. Поведінка його була суто комуняцькою - включно із застосуванням хімічної зброї проти громадян власнох країни. Його довго ввічливо просили не робити атомну і хімічну зброю. У відповідь він довго і вперто клав на світове співтовариство, м'яко кажучи, болта. Врешті-решт отримав війну і ганьбу.
(До речі, в конторі, де я працював у 2003, відкритим прихильником міжнародних коаліційних сил в Іраку був я один - з приблизно 30 працівників. Звісно, сьогодні решта 29 щиро обурені слабкою підтримкою України з боку США, Великої Британії, Австралії, Іспанії та Польщі. Я - ні.)
На війну їдуть журналісти, бо їм потрібні новини. Чув, що почалось це у часи Громадянської війни у США - завдяки телеграфу. Хоча, ще грек, який прибіжав з Марафону до Афін у 490 р. до нашої ери, у принципі, був репортером.
Отже, наш земляк, Тараса Процюк, працівник британського агентства новин "Reuters", загинув у Багдаді у 2003 році.
Під час війни трапляється, що стріляють не те що по непричетним - по своїм. Під час висадки на Сицилію у 1943 американці зенітною артилерією з кораблів відправили у кращий світ кілька тисяч свого повітряного десанту. Не розібрались. Наш земляк Кожедуб збив два американських літака - ні, не над Корейським півостровом у 1951, над Берліном у 1945. Не роздививсь. Навіть у цензуроваих книгах про "велику вітчизняну" можна знайти згадки про вбивчий вогонь по своїх.
Навіть термін такий існує - "дружній вогонь".
Навіть термін такий існує - "дружній вогонь".
Що ми читаємо про загибель Процюка?
"в Багдаді американський танк вистрелив по готелю «Палестина», з балкона якого Тарас вів стрім."
Я не хочу образити пам'ять загиблого.
Але - у мирному, спокійному, арабсько соціалістично відродженному Багдаді журналіст спокійно собі фільмує - а американський танк у нього стріляє?
Звідки там танк узявся? Що він там робив?
Ані згадки про війну, яку розпалив щирий друг Брежнєва, Горбачова, Єльцина та Путіна Саддам Хусейн. Ані слова про розслідування смерті Процюка у США.
Просто ще один доказ - в усьому винні США.
Хай дадуть нам нарешті джавеліни!
Але - у мирному, спокійному, арабсько соціалістично відродженному Багдаді журналіст спокійно собі фільмує - а американський танк у нього стріляє?
Звідки там танк узявся? Що він там робив?
Ані згадки про війну, яку розпалив щирий друг Брежнєва, Горбачова, Єльцина та Путіна Саддам Хусейн. Ані слова про розслідування смерті Процюка у США.
Просто ще один доказ - в усьому винні США.
Хай дадуть нам нарешті джавеліни!
вівторок, 2 січня 2018 р.
ЯКЩО У ТЕБЕ НЕМА ПАРАНОЇ,
то це не означає, що за тобою не слідкують.
Згадав прислів'я, помітивши новину "На пошті переглядають листи Саакашвілі перед врученням".
Тобто, увесь репресивний апарат шоколадного бариги диктатора навалився на св.Міхо. Але не знає, що йому пише поліція.
Поліція не повідомляє Петра Олексійовича про свої листи св. Міхо???
То поліція не є частиною диктатури Порошенка???
Що ж це тоді за диктатура?
Мабуть, вірним є і зворотне твердження:
"Якщо за тобою не слідкують, це не означає, що у тебе нема параної".
P.S. Саакашвили: Порошенко и Путин в канун Нового года обсуждали сотрудничество против меня
P.S. Саакашвили: Порошенко и Путин в канун Нового года обсуждали сотрудничество против меня
(NewsONE)
Підписатися на:
Дописи (Atom)