Батько Вітчизни, або Pater Patriae Віктор Федорович

Як і більшість людей, я не люблю розлогі промови політичних діячів. Хочеться лаконічності. Тому промови Віктора Януковича, як на мене, просто ідеальні - “ноги повідриваю”, “голови повідкручую”  і  в такому дусі, включаючи класику про «этіх казлов, каторые мєшают нам жить». Коротко, ясно, чесно.Якщо питання ставиться — то руба: “«Скільки нам ще не вистачає, Валерію Івановичу?  далі тут

На ригосцайтах Беркут б'ють!

У стрічці новин побачив заголовки новин про звірячу поведінку мітингувальників на Євромайдані.
Побили ногами беркутівця! Але пошкоджень не отримав.
Я був очевидцем події.
Банда мусарів колоною знесла МАФ (три мозузки і плівку, аби сховатись від дощу) біля стели Незалежності, і стала відступати. Ніхто їх не чіпав - скандували "Ганьба", фотографували, фільмували.
На місці МАФу залишився лежати беркутівець...
Толпа миттєво розступилась - всі зрозуміли, що нас провокують. До мусара підійшла дівчина, присіла, підняла на ноги, і розвернула обличчям до консерваторії - туди відійшло кодло його таварішчєй. Мудило зробило крок, чомусь розвернулось на 180 градусів, і полізло на людей. Він не бив руками, просто нахиливши голову, тикав шоломом - кому в обличчя, кому у груди.
Люди відступали.
Не отримавши протягом приблизно хвилини жодної відповіді, мусар розвернувся і побіг до своїх.

Зазвичай, під час борюкань з нами ці козли міцно тримають один одного. Якщо когось висмикують із строю, до нього приєднується таварішч. Вони обіймаються, підставляючи під удари (яких ми їм поки не завдаєм...) спини і дупи, і, кружляючи, відходять. Одинаків я практично не бачив - завжди хтось приєднується.
І виходять непошкодженими.
Поки що.

Ранок і вечір Майдану

Оскільки вночі з суб'єктивних причин я був дома, 22-го приїхав на Майдан десь о 6:40.
Звертаю увагу - я не перевів годинника у ціфромильниці, насправді це 7:50. Мусарів вже везуть на роботу.

Традиція...

Сьогодні вранці я згадав, що саме під керівництвом Фоменка років двадцять тому "Динамо" порвало у Києві "Барселону" 3:1.
Ми були щасливі два тижні.
"Динамо" поїхало до столиці Каталонії, і продуло. Ребров  забив перший, а потім нам накидали чотири.
Я нікому про це не казав сьогодні.
Хоча, мої спогади навряд чи впливають на результати тих, за кого я вболіваю.

Кілька вечірніх думок

Звичний вечірній маршрут додому довелось троха змінити.
На вимощеній доріжці, яка щовечора допомагає трохи скоротити дорогу, дебелий юнак справляв малу потребу. Його менш кремезний товариш тримав пляшки с пивом - аби не забруднились, стоячи на грунті.
Гігієна - то наше всьо...
Дебелий радісно іржав - можливо, від насолоди. Скоріш, аби попередити жінок та дітей (пів на восьму вечора, люду на вулиці багато) про наближення до чогось...
Справа для цього закутка не дуже дивна, все ж таки вже чотири квартали від ЦВК, опорний пункт ментури аж навскоси через дорогу, а крамничка типу МАФ прямо біля зупинки... Спокійне місце... Але зазвичай дядьки (жінок не бачив жодного разу) відходять подалі від тропи, у кущі. Хоча які там зараз кущі - листопад...
Першою рухом було викликати міліцію. Ну мають же вони хоч інколи займатися тим, чим мають займатися! Тай мусора теє... Сьогодні зранку берегли Герегу та Попова від киян - від мене, серед інших, також. Було нас там, правду кажучи... Но мусора ж були усі... Втомилися... Відпочивають... А тут підриватись, якихось сцикунів ловити...
Та й здати пацанів ментам... Якось не по пацанські
Другим рухом було йти бити пику. Я ж чоловік! А тут неподобство! Дружина поруч, жінки з дітьми з садочків-шкіл повертаються! Але їх двоє... Загальна вага більше моєї щонайменше вдвічі, загальний вік менше відсотків на 20... І боксом я ніколи не займався...
Третім рухом і був єдино правильний - троха обійдем.
Та і хлопці ж - вірогідністю 90% - проти партії з одного району. І з вірогідністю десь 66% - за вступ до Євросоюзу...
Та й усі ж спокійно обходять - тротуарів вистачає, а ліхтарі світять не дуже, можна і не помічати.
А прийшовши додому, почитати щось ліричне - особливо, написане у країні, від якої ми стрімко віддаляємось...

Вот человек какой-то мочится
В подъезде дома моего.
Ему, наверно, очень хочется,
Но мне-то, мне-то каково?

Нарушить плавное течение
Его естественной струи
Не позволяют убеждения
Гуманитарные мои.

Пройти спокойно мимо этого
Не в силах я, как патриот...
Что делать, кто бы посоветовал,
Но вновь безмолвствует народ.

http://www.irteniev.ru/verse.php3?id=00000151