Кличко і МАФи: старим шляхом маладой команди

Прямуючи вчора по Пушкинській, побачив новий архітектурний об'єкт перед творінням архітектора Ніколаєва, колишнім готелем. Зараз тут "Укрінформ".

 Будівля чудово вписана у складний київський ландшафт, тому обвів червоним.

 На тлі театру російської драми теж виглядає непогано.

І що приємно, зовсім поруч з Київрадою і Шевченківською райрадою.

У Києві в рамках боротьби з незаконно встановленими кіосками вже знесено близько 400 таких об`єктів. Про це, на брифінгу в Київській міській раді заявив міський голова Віталій Кличко.
«Всі знесені кіоски були розміщені з порушеннями санітарних норм та вимог безпеки: на зупинках громадського транспорту та біля входів на станції метро», - сказав Кличко.

“Київ Вечірній”? Завтрашні “Вєсті”...

Колись це дійсно була газета, яка - не повірите - з’являлась увечері у  кіосках “Союздруку” та поштових скриньках киян. У похмурі часи пізнього совка вона дозволяла собі витрачати небагато місця на друк матеріалів чергового історичного пленуму, надаючи перевагу київським новинам. Звичайно, під правильним, компартійним кутом зору, але все ж  таки.

Потім вечірню доставку скасували, приносили ранком наступного дня, і я перестав її виписувати - читати позавчорашні  новини сенсу не було. Новини постачало радіо та телебачення, потім телебачення перестало встигати за інтернетом.

Погана позиція у битві - ще не програш у війні

У грудні минулого року я показував Майдан давньому другу, який заїхав на день у Київ по справах. Розказував про події ночі 11-го грудня - вони здавались позамежним насильством і, одночасно, вершиною героїзму українців.

На прощання друг, колишній військовий, обережно підшуковуючи слова, сказав, - Погана позиція. Ви у ямі, вони нагорі. Барикади знищать за годину. Дуже погана позиція.

Memento mori, Путін

Моїх знайомих регулярно заливає водою сусід. Вже кілька років вони відкладають ремонт у ванній кімнаті і на кухні - обмежуються косметичними.

Проблема полягає у тому, що старенький сусід-одинак - не сповна розуму. Знайомі згодні відремонтувати сантехніку у його квартирі - але він просто не хоче нікого до себе впускати. А після візиту сантехників ЖЕКу за викликом знайомих, до них приїздить ще й опергрупа міліції - за викликом сусіда.

Аналіз дилетанта

Спробую проаналізувати ситуацію користуючись виключно відкритою інформацією та мапами Донецької та Луганської областей.

Наша армія (маю на увазі ЗСУ, Національну Гвардію, добровольчі батальйони - усіх, хто приймає участь у бойових діях) дійсно досягла успіхів у блокуванні Донецька. Практично, вільним лишився лише маршрут Шахти - Красний Луч - Донецьк (дороги М03 - Н21). 

Наступ на Іловайськ, схоже мав на меті створити плацдарм для наступного удару на Харцизськ або Зугрес, можливо, разом з зустрічним наступом нашої групи від Ясинуватої або Дебальцево.

У разі успіху, під окупацією лишилась би територія на схід від лінії Краснодон - Красний Луч - Шахтарськ - Дякове. Як довго довелось би витискувати окупантів звідти сказати важко, але Донецьк був би звільнений за тиждень-два. 

Тому Росія завдала удару на півдні, вирішуючи цим одразу кілька завдань.

Найперше, встановити контроль над дорогою Т0508 Новоазовськ - Старобешеве, і відкрити другий маршрут постачання зброї і військ до Донецьку. Якщо подивитись мапу, то це найближча до кордону пристойна дорога з твердим покриттям, що є важливим дощової осені.

По друге, створити загрозу оточення нашим військам у трикутнику Іловайськ - Савур Могила - Амвросіївка.

І лише в останню чергу - створити загрозу Маріуполю. Якби Маріуполь дійсно був метою вчорашнього вторгнення, армія РФ не зупинилась би у Новоазовську, а намагалась би "на плечах" відступаючої українською армії увірватись у місто, або закріпитись на підступах. Поки удар у напрямку Маріуполь - Бердянськ - Мелітополь - Крим не дуже вірогідний, зважаючи ще й на чисельність ростовського угрупування РФ - біля 15 тисяч. Втім, загроза цього удару примусить нашу армію тримати у Маріуполі без руху достатньо потужний резерв.

Мусимо визнати, що план росіяни фактично виконали.

В умовах, що склалися, скоріш за все, треба не продовжувати штурм Іловайська, а виводити оточені війська і намагатись зупинити ворога у Старобешеві. 

Де і коли наносити удар і відповідь - мають вирішувати військові спеціалісти.

Не хочу виправдовувати наших генералів, мені і самому здається, що багато хто не тому і не там вчився. Але дивують закиди на адресу Генштабу, який очолює генерал Муженко, вчорашній кумир інтернет-стратегів. 

Для прийняття рішень про цілі та дії окремого батальйону, треба приймати до уваги ситуацію на всьому фронті, який за один день збільшився на 150 кілометрів. Навряд чи кожен комбат, ба навіть блогер, мав учора повну і - головне - достовірну інформацію. То яку користь принесла хвиля істерики?

І чи варто подовжувати лінію фронту на ширину Воздухофлотського проспекту?