вівторок, 13 березня 2012 р.

Дзвінкий ручай Владіка Каськіва

     Як повідомили “Наші гроші” слідом за “Вісником державних закупівель”, відомство Каськіва підписало контракт на розробку ТЕО нацпроекту “Якісна вода” за 436 тисяч євро з німецькою компанією «Eco-Holz Vertriebs GmbH».
Судячи з інформації на сайті, німецька компанія продає вироби з сибірської деревини і таблетки солі для систем пом'якшення води. Конкретні відомості стосовно досвіду розробки проектів з воочищення або водопостачання відсутні.

     Про сам сайт знайомий програміст написав:
“сайт -- http://ecoholz.atwebpages.com судя по всему, зарегистрирован недавно или просто не пользовался жуткой популярностью 
судя по коду сайта, сделан русскими хотя сайт поддерживает только английский и немецкий 
версия движка на котором это крутится выпущена в январе этого года 
обычный тяпляп, такие делаются за один-два дня 
картинки на сайте стандартные стоковые http://www.tineye.com/search/4... 
ну про лого говорить нечего, за 15 минут в MS Paint сделано”. 
     Для порівняння можна набрати у гуглі “water cleaning engineering germany” і подивитись на сайти фірм, які дійсно займаються очищенням води. тут, або тут. (Я не маю жодного відношення до цих компаній). У мене їх сайти викликають набагато більше довіри. Взагалі, кому можна довіряти у галузі водопостачання та водоочищення можна було б з'ясувати у багатьох українських спеціалістів — хоча б подзвонити головному інженеру “Київводоканалу”.
     Але Каськів пішов іншим шляхом. До речі, а яке відношення має контора Каськіва до водопостачання та водоочищення?
     Переглянемо наше законодавство. Верховна Рада і президент Кучма дали народу України закон “Про питну воду та питне водопостачання”.
     Відповідно йому, держава гарантує “забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання”, “задоволення потреб населення у питній воді шляхом пріоритетного розвитку систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, створення резервних систем питного водопостачання” (стаття 7).
     Розділ ІІІ закону відносить організацію “розроблення державних, міждержавних і регіональних програм у цій сфері” до повноважень Кабінету Міністрів (стаття 10). Звичайно, не все повинен робити тільки клуб товаришів Азарова, тому є повноваження у інших органів. Зокрема, Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (тобто міністерство Близнюка) повинно здійснювати державне управління у сфері питної води та питного водопостачання, зокрема:
“забезпечення проведення єдиної технічної, соціально-економічної політики та наукових досліджень у цій сфері”,
“підготовку і оприлюднення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні”(стаття 11) (доповідь нам знадобиться).
      Є повноваження і обласних держадміністрацій (стаття 12):
“розроблення і реалізація місцевих програм у сфері питної води та питного водопостачання, участь у розробленні і реалізації державних та регіональних програм у цій сфері”,
“відповідальність за належне забезпечення жителів міст, інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати нормативним вимогам”.            Дісталось трохи і місцевому самоврядуванню (стаття 12) - виявляється, не тільки тарифи встановлювати:
“затвердження та реалізація місцевих програм у сфері питної води та питного водопостачання, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і місцевих програм”,
“здійснення контролю за якістю питної води, використанням та охороною джерел і систем питного водопостачання”.
     Господарська діяльність Законом дозволена (стаття 14) — у тому числі виробництво фасованої питної води. Хто має гроші — фасує, хто має гроші — купує. Цікава стаття 23, “Права та обов'язки підприємств питного водопостачання”. Серед іншого:
“зобов'язані забезпечити: впровадження новітніх технологій виробництва питної води, ресурсозберігаючих технологій та обладнання”.
Ну, щоб нас не потруїли, передбачений “Державний моніторинг у сфері питної води та питного водопостачання” (стаття 39), а щоби знати, що відбувається, “підприємства питного водопостачання незалежно від форми власності ведуть первинний облік якості та кількості питної води, безстроково зберігають первинні дані та безоплатно надають їх центральному органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених законами України. (стаття 41).
     Отже, в Україні законодавчо врегульовано питання забезпечення населення питною водою, і визначені органи, які цим переймаються. Інше питання, як воно виконується. Звичайно, стан комунальних систем поганенький, а от там де балом править капітал, ситуація досить непогана. Ринок бутильованої води до кризи 2008-2009 року зростав на 20-30% щорічно, після кризи росте на 4-5%, прогнозується збільшення темпів зростання до 14%. Працює більше 150 компаній, чотири з яких контролюють більше 35% ринку. Не наводжу посилань, просто наберіть “Україна ринок бутильованої води”. Існує багато фірм, що імпортують і виробляють системи очищення води. Тобто, там де відсутній державний інтерес, галузь розвивається. За ринковими законами. Там де починаються повноваження держави, вода зникає. Замість ремонту водогонів та станцій водоочищення будують стадіони у кожному селі — бо так президент сказав. А тим часом Каськів розказує казки, що вода буде.          
     Президент надав агенції Владіка таких повноважень, що він фактично має право совати носа, чи, скоріше, руку, у будь-яку справу, де відчувається запах грошей. За великим рахунком, перерозподіл фінансових ресурсів на користь місцевих громад і забезпечення справжньої демократії — насамперед відповідальності місцевих рад перед виборцями, може вирішити проблему. Звичайно, не миттєво.
     Але навіщо тоді буде потрібен Каськів? Хто ще створить “Структуру техніко-економічного обґрунтування Національного проекту «Якісна вода» - мережа автоматичних фільтрів води колективного користування (далі по тексту — Проект)?
     Кажучи відверто, предмет аналізу відсутній. Підозрюю, що вимоги до ТЕО знайти у кожному пристойному підручнику “Організація підприємницької діяльності”. Бізнес-плани, до створення яких мав відношення, мали точнісінько таку структуру. Замініть АФВКК на “Презервативи з зображенням яйцемневбитого Лідера” - і ви отримаєте вимоги до створення бізнес-плану просунення на ринок “Презервативів Лідер”.
     Тож не дивно, що у тендері не приймали участі Інститут колоїдної хімії та хімії води Академії наук України, низка науково-дослідних та проектних організацій Мінрегіонбуду: УкрНДІводоканалпроект, Харківський водоканалпроект, Інститут інженерно-технічних і екологічних вишукувань, інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «УкрВОДГЕО», Інститут "Укрводпроект". Ці установи (при моєму досить скептичному до них ставленні) непогано розбираються у технічних аспектах, але не вміють творити кольорові бізнес-плани.
     Той, хто писав вимоги до ТЕО взагалі не уявляє і не переймається проблемою водопостачання. Наприклад, у тексті можна зустріти фрази на кшталт “резюме проекту по кожному місту дослідження”, “аналіз попиту на бутильовану та фільтровану воду в місті”, “існуючої інфраструктури водопостачання в місті”, “організація контролю якості питної воді в місті”. Не є зрозумілим, мається на увазі тип поселення, чи місце розташування. А це має велике значення. В Україні 1345 міських поселень, з них 459 міста, 28,4 тисяч сільських населених пунктів. Централізованим водопостачанням охоплені всі міста України, 783 селища, 6,4 тисяч сільських населених пунктів мають системи питного водопостачання. (Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2009 році). Каськів наводить 23 тисячі населених пунктів, приймемо на віру.
     Отже, 436000 євро можна буде витратити: по 950 євро на вивчення ситуації тільки у кожному місті, або по 324 євро на вивчення ситуації тільки у кожному міському поселенні, або по 19 євро на вивчення ситуації тільки у кожному сільському населеному пункті. Навіть 10 тисяч гривень на кількаденний візит до одного міста не такі вже й великі гроші: знайомі інженери з Німеччини мали добові на рівні 150 євро, квитки Київ-Франкфурт-Київ коштують від 200 євро, а ще переїзди/перельоти Україною, зарплатня, офісні витрати, готелі, телефонний зв'язок... Справжнім спеціалістам знадобляться аналізи води: хімічні та бактеріологічні. Вартість таких аналізів в Україні — від 500 до 1500 гривень (50 — 150 євро). Їх потрібно декілька, тому що стан води залежить від пори року — наприклад навесні, внаслідок таїння снігів, якість води значно погіршується. Сумлінні іноземці віддають перевагу іноземним лабораторіям — там ціни вищі, але кваліфікація персоналу та обладнання набагато кращі. Отже, про які б міста не писав Каськів в тендерній документації, зрозуміло, що максимум побачимо піар-візит “німців” до Києва для розпиття пляшки шампанського за успіх оборудки.
     А от на що цих грошей вистачить — так це на бізнес-план! Наберіть “бізнес план купити” - і будете приємно вражені цінами - від 50 грн. Звичайно, насправді ціни вищі: бізнес-план будівництва невеликого заводу, у створенні якого я приймав участь як технічний спеціаліст, обійшовся фірмі у приблизно 6 тисяч євро (без урахування моєї зарплатні). Грошей під здійснення цього бізнес-плану, до речі, так ніхто і не дав...  
     Отже, Владік отримає від німців грубезний стос паперу. Чим він буде наповнений? Скоріше за все, будуть використані матеріали згаданої “Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2009 році” об'ємом 700 сторінок (за 2010 доповіді ще нема). Можливо, Близнюк поділиться свіжою інформацією про якість та кількість спожитої води — пам'ятаєте статтю 39 закону про питну воду? Скоріше за все всю роботу зроблять “негри” у Києві, а німці займуться лишень переводом — ні, не на англійську, у готівку.
     Що ми можемо зробити? Звертатись до українських правоохоронних органів немає сенсу. Якщо вони не помічають вишок Бойка, то на 436 тисяч євро їм взагалі начхати. А от звернути увагу німців — було б непогано. Ось дуже доречна стаття у “Дзеркалі тижня”.
     Інакше, поки ми цю банду не попремо, справи не буде.