Щойно повернувся з відрядження до Бресту — а на УНІАНі мене чекає стаття пана Джангірова про вражаючі успіхи економіки Білорусі, якими країна зобов'язана митному союзу з Росією та Казахстаном.
Так би й досі мучився питаннями: чому у сусідів ціни у крамницях на рівні київських, зарплати не більші за українські, а багато хто в Україні вважає, що життя там краще.
Дякуючи статті колишнього головного редактора друкованих органів партії “Батьківщина” деякі загадки буденного життя невеликого білоруського міста стали зрозумілими. У Білорусі сталося експортне диво завдяки перебуванню у митному союзі! Експорт до країн ЄС зріс 1.8 раза!
Ну, одночасно інфляція досягла майже 109%, курс рубля одного дня впав на 60%, але це випадкові збіги мабуть...
До речі, завдяки девальвації порівнювати ціни у Білорусі з нашими дуже легко: за одну гривню дають близько тисячі рублів. Отже, автобусний квиток від Ковеля до Бресту на раритетному “Ікарусі” коштував 45 гривень, а повернення з Бресту до Ковеля на новому, але не набагато комфортнішому МАЗі обійшлось у 70000 рублів, тобто приблизно 70 гривень. За одномісний номер у готелі заплатив еквівалент 250 гривень — але готель був найдешевший, особливо не вибирав, бо поруч з автостанцією та заводом, на який приїхав. Правда, у наших готелях з номерів за такі гроші все-таки прибирають порожні пляшки, залишені попередніми мешканцями.
Завдяки Джангірову зрозумів, чому у будь-якому білоруському місті (бував у Мінську, Гомелі, Борисові, Мозирі) вам довгенько доведеться шукати ресторан чи якусь пристойну кнайпу. Люди звикли до європейських ресторанів — нащо ходити по білоруських... Аптеки та банки — на кожному кроці — тепер знаю, що у банках білоруси зберігають свої шалені статки задля літнього відпочинку у Іспанії, чи придбання чергового “Вольво”, а аптеки... Можливо, великий попит на протиопікові засоби — сонце на Іберійському півострові скажене.
Тож витратив на сніданок у фаст-фуді 29 гривень — десь за такі гроші доводилось снідати у Донецьку чи Керчі (у Києві доводиться снідати дома).
Кому як, а для мене кількість і стан закладів громадського харчування є однією з ознак становища у країні (як для деяких економістів гумористичний індекс Біг-Мака): якщо у людей достатньо грошей, вони чомусь намагаються ввечері витрачати їх у кав'ярнях, ресторанах, пабах — залежно від місцевих традицій. Прогулянка місцевим парком після робочої частини відрядження додала роздумів: біля кіосків з пивом, морозивом — майже нікого. Тепер розумію: людей, що звикли відпочивати у Іспанії, куштуючи омарів та французький кон'як, принади парку імені Первого Мая не вабять. Досить довгі пошуки вечері привели у піцерію, заповнену відсотків на десять. Середня за розміром піца обійшлась у 55 гривень, близько до ціни київській піцерії десь на у спальному районі. Готуючись до гри Англія-Україна зайшов по пиво до крамниці. Асортимент, безумовно, значно більший, ніж у подібному закладі у Гомелі у листопаді минулого року, невдовзі після девальвації білоруського рубля. Пиво і спиртні напої дорожче відсотків на 10-20% ніж у нас, що пояснює цікавість митників до вмісту багажу пасажирів автобусу. Ковбаси — дехто каже, що в Україні таких не роблять — дорожче на 10-20 відсотків. Хіба що молочні вироби трохи дешевше. Скуштував глазуровані сирки — нічого особливого. Тобто, рівень цін на продовольчі товари — київський. А середня зарплатня у Бресті у березні становила 2749400 рублів, тобто 2750 гривень.Звичайно, сенс життя не тільки в їжі, є ще й комунальні послуги, які у Білорусі значно дешевші, вочевидь, за рахунок цього місцеві пенсіонери (середня пенсія 1,2 млн рублів, еквівалент 1200 гривень) можуть відпочивати на Канарах, вживати вироби французьких виноробів і купувати шведські легковики. Тому, що Білорусь у митному союзі, і має дешевий газ — правда, тільки до 2014 року, як компенсацію за віддачу “Белтрансгазу”.
Але успіхи вже є — радіє здалеку за сусідів пан Джангіров — минулого року експорт білоруської готової продукції у країни ЄС зріс на 82%! Аби дізнатись, що ж так знадобилось на цьому сторіччями конаючому Заході, зайшов на сайт Белстату. Виявляється, автор ще й не все розповів: експорт до Німеччини зріс майже у чотири рази, до Латвії — більш ніж у три, до Нідерландів — у два з гаком, а рекорд, схоже у Естонії — майже 4,6 разів! Щоправда, на сайті відсутня інформацію, що саме експортували на Захід, але звернув увагу, що найбільше зріс експорт нафтопродуктів — на 40%.
Невже завдяки митному союзу відкрили родовища нафти?
Схоже дійсно відкрили, але не у земних глибинах. Імпорт нафти сирої зріс майже на 40%, а нафтопродуктів — у 3,6 рази. Як виявилось, зростання експорту триває і цього року, але “Беларусь, чтобы не перечислять пошлины в российский бюджет, стала вывозить нефтепродукты под видом растворителей и разбавителей. И если Россия решит прикрыть эту лавочку, то второй раз белорусское экспортное чудо может и не случиться.” Чому Росія має робити ще одну дірку — для України - у своїй нафтовій трубі, та ще за умов падіння цін на нафту, колишній оспівувач звершень космічного мера Черновецького (на посаді генерального директора ТРК “Київ”) пан Джангіров мабуть, колись пояснить.
А ми поки помріємо про французький кон'як у Коста-Брава...
Думкою багатіти не важко.
Немає коментарів:
Дописати коментар