Ранішня думка

Чомусь професіональні антикорупціонери перестали згадувати прізвища Абромавичуса і Кононенка. Наче таких і не було.
А патентовані демократи мовчать про Охендовського та інших членів ЦВК, які пересиділи терміни роботи.
І про виборчий закон з відкритими партійними списками - анічичирк.
Принципові.

Законодавча сверблячка. Під мостом, що хитається.

У вічній, як дискусія про курку та яйце, суперечці між урядом та парламентом - хто з них розумний, а хто красивий - зазвичай Кабмін оперує цифрами, а Верховна Рада - емоціями. Виборцю у розмові сліпого з глухим зорієнтуватись не важко: цифри лукаві, а слова йдуть від щирого серця. Щоправда, інколи депутати використовують мову цифр, особливо коли треба підкреслити власну працелюбність.

На історичному засіданні ВР 16 лютого 2016-го року пані Южаніна (БПП), голова Комітету з податкової політики, обрала саме другий шлях:

Вечірня думка

Два президенти - Порошенко і Саакашвілі - і один віце-президент - Байден - мають протилежні думки стосовно роботи Яценюка.
Мені подобається опінія Байдена.
Бо він не працював в уряді Януковича, і не втече із власної країни після закінчення каденції.

О.Барна як вершина галицької демократичної традиції

Цікаво, посполиті ще пам’ятають Народну Раду - депутатську групу у Верховній раді УРСР?

Це була перша демократична опозиція в українському парламенті - хоча, звісно, у 1990 це був ще імітаційний орган. Саме завдяки Народній Раді він став справжнім парламентом.

У самій опозиційній групі виділялись депутати з Галичини - вишукано інтелігентні і розсудливі. Разюче європейські у порівнянні з секретарями КПСС різних рівнів і “червоними директорами”.

Чи знає майбутній прем'єр математику й англійську мову?

У 1357-му році, під час Столітньої війни дофін Франції Карл (король перебував у англійському полоні), спустошивши королівську скарбницю, звернувся по гроші до купецтва. Молода буржуазія в обмін на гроші зажадала реформ - серед іншого, припинення девальвації, контролю за збиранням податків і витратами бюджету. Нащадку престолу довелось погодитись, видати Великий Ордонанс реформ, надати представникам Генеральних Штатів (зачаток парламенту) місця у комісіях по збору податків. Але швидко виявилось, що пересічні французи податки платити все одно не бажають, що утримання війська дійсно потребує величезних коштів... Купецький прево Парижу Етьен Марсель, лідер "третього стану", був вимушений особисто проголосити про чергову девальвацію.