вівторок, 23 лютого 2016 р.

Законодавча сверблячка. Під мостом, що хитається.

У вічній, як дискусія про курку та яйце, суперечці між урядом та парламентом - хто з них розумний, а хто красивий - зазвичай Кабмін оперує цифрами, а Верховна Рада - емоціями. Виборцю у розмові сліпого з глухим зорієнтуватись не важко: цифри лукаві, а слова йдуть від щирого серця. Щоправда, інколи депутати використовують мову цифр, особливо коли треба підкреслити власну працелюбність.

На історичному засіданні ВР 16 лютого 2016-го року пані Южаніна (БПП), голова Комітету з податкової політики, обрала саме другий шлях:

“Слід відзначити, що протягом 2015 року на розгляд комітету надійшло 397 законопроектів, з яких 44 лише – урядових, 3 із них – відкликані, це 10 відсотків від загальних законопроектів з нашого питання”. http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/6125.html

Цифри вражають. Ні, не обсягами законотворчості - до цього повернемось пізніше. Три відкликаних законопроекти - це лише 0,25% від 397, або 6.8% від 44. Якими арифметичними діями сертифікований аудитор досягла магічних кругленьких 10% лишається невідомим; втім, для колишнього працівника податкової - десять відсотків туди, десять сюди, яка різниця?

“За наслідками розгляду подано висновки до Верховної Ради України щодо 111 законопроектів, з них 28 – урядових, інші перебувають в роботі комітету. Прийнято Верховною Радою України 36 законопроектів, із них 13 урядових.” Причини пані Южаніна приховувати не стала, одразу доповіла розпаленому антикорупційною боротьбою виборцю:
“Вимушені зазначити, що за оцінкою народних депутатів членів комітету велика кількість законопроектів підготовлена на вкрай низькому професійному рівні.”

Утім, якщо порахувати на справному калькуляторі, то виходить, що ВР схвалила майже 30% урядових законопроектів. Показник дуже поганий. За словами Карла Волоха, у Словаччині підтримка парламентом урядових законопроектів складала 95% http://www.radiosvoboda.org/content/article/27556286.html. Ну так пані Южаніна все пояснила: пишуть незрозуміло, хочуть вченість свою показати. Не дивно - радником міністра Н.Яресько є Іван Міклош, який успішно провів реформи у Словаччині.

А от нардепи у нас пишуть майже бездоганно - тому законами стали аж 6,6% їх творів. І навіть якщо ми порахуємо, яку частину з розглянутих комітетом проектів парламент втілив у життя, перевага буде на боці уряду - 46% проти 23%. Виходить, народні обранці пишуть не дуже; натомість мають значну перевагу - з трибуни оцінювати написане урядом.

Якість написаного парламентарями і особисто головою Комітету з податкової політики оцінює зараз МВФ - за чутками, збільшення дірки у бюджеті та Пенсійному Фонді внаслідок реформаторських зусиль Южаніної там особливого захвату не викликало. Ну то таке, не Южаніной же бюджет виконувати - у найфантастичніших варіантах складу майбутнього уряду її прізвище відсутнє.

Спробуємо прикинути інтенсивність роботи комітету з податкової політики. За 251 робочий день 2015 року (без урахування днів пленарних засідань, роботи в округах, відпусток і свят, часу на написання власних законопроектів, брифінги і інтерв’ю у кулуарах) треба було прочитати і збагнути зміст майже 400 документів, їх зв’язок з іншими нормативними актами, виправити помилки, прочитати висновки експертів та юристів, підготувати правки, обговорити на комітеті, і так далі, і таке інше… Варто було б і порахувати де додасться, а де поменшає, але з таким калькулятором, як у Южаніної - краще не треба. Виходить 1,576 закону у день, з яких 1,4 закону написаних колегами. І не завжди законопроект написаний на одній сторінці. Як наслідок - на веб-сторінці комітету перелік 433 проектів законів, які чекають розгляду. Сугоняко (БПП) просить звільнити від судового збору пенсіонерів, а Червакова (БПП) - прокуратуру; Зубач з Лавриком (“Самопоміч”) - допомогти розвитку курортних міст; Ляшко (РПЛ) - зупинити індексацію нормативної грошової оцінки землі; Мураєв (ОБ) - вдвічі зменшити податки реалізаторам “інноваційних проектів”; Княжицький (НФ) - допомогти вітчизняній кіноіндустрії; Вадатурський (БПП) - скасувати вивізне мито на соняшник, а Ляшко (РПЛ) разом з самою Южаніною (БПП) - скасувати ввізне на деревообробне обладнання; кому що болить, той про те і пише.

Наші нардепи, схоже, масово хворіють на законотворчу сверблячку. Втім, якщо пригадати тарифи нардепа-патріота Мосійчука на запити та звернення, виникають думки і про інші причини масової графоманії. Логічним здається хоча би членам коаліції не збільшувати цей паперовий потік - але у нас особливе розуміння єдиної команди.

Як результат, на голосування із запізненням виносяться погано опрацьовані комітетами документи з прихованим, або не дуже прихованим, лобістським і корупційним присмаком, а на прискіпливий їх розгляд у залі часто-густо часу не вистачає. До речі, того ж 16-го лютого, тільки зранку, саме такий закон і протягнули - скандально відомий 3755 щодо електронного декларування. (Проект закону на сайті ВР http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57642 не має нічого спільного з тим, що обговорювалось у залі.) Легким помахом руки, тобто, силою голосу, нардеп В.Денисенко (БПП) підвищив планку декларування чиновниками та депутатами рухомого майна, доходів, подарунків і, головне, видатків з 50 до 150 мінімальних зарплат. І нічого, пішло як діти до школи. Жоден з патентованих захисників інтересів електорату пенсійного віку - ані Ляшко, ані Тимошенко, ані Литвин, ані Королевська - які так полюбляють розповідати на камеру про жахи виживання на тисячу гривень у місяць, навіть не ворухнувся прикинути на своїх Айпедах, що планку підняли з 68900 до 206700 гривень. Не схвилював вивід з-під оподаткування значних сум грошей і пані Южаніну - її справа знижувати податки, а наповнювати бюджет і долати корупцію - проблеми уряду. Прагнучий крові прем’єра, парламент задовольнився сповненим оптимізму аргументом ініціатора закону: “50 мінімальних зарплат – це може бути до кінця року уже взагалі фактично нічим”.

Якщо так працювати над законами, то пророцтво може справдитись значно раніше.

Формальний лідер фракції БПП, пан Ю.Луценко, того ж 16-го лютого повідомив країні і всьому світу, “що саме цей парламент, панове урядовці, найняв вас на роботу”. Юрій Віталійович лукаво не згадав, що коли роботодавцю від робітника потрібна робота, а не імітація, він ще й надає знаряддя і предмети праці. Для уряду - це вчасно прийняті якісні закони.

Прийняті парламентом, який виборці найняли для реформування країни, а не для піару серед себе.

У будівельників мостів існує добра традиція - під час випробувань на міцність головний інженер проекту стоїть під мостом. Зазвичай, до нього приєднуються всі, хто будував.
Зараз під мостом стоїть не самотній Яценюк. Під мостом стоять і Южаніна, і Луценко - увесь український парламент. І Президент Порошенко теж.

Не варто сподіватись, що когось не зачепить уламком.

Немає коментарів:

Дописати коментар