Початок
Антикорупційного Форуму нагадував
перший день у піонерському таборі -
народу багато, ніхто нікого не знає,
вожаті ще у кабінеті начальника табору
розписують кому у який загін. Більшість
підходила групами, хтось зустрічався
перед входом у павільйон; одинаки, як
я, озирались у пошуках знайомих облич,
декому щастило. Все-таки, більше це було
схоже на Майдан, особливо на початку,
але без жовто-блакитних прапорів у руках
і стрічок на одязі.
Що
об’єднає цих людей? Хто об’єднає? Як
єднаються Єгор Соболєв, замголови
фракції “Самопомічі”, і Ганна Гопко,
яку виключили з цієї фракції? Сергій
Лещенко, який методично здає фіктивних
помічників нардепів Генпрокуратурі і
Олександр Валерійович (Саша) Боровік,
який у фейсбуці називає себе виконуючим
обов’язки заступника губернатора
(Acting
Deputy Governor)
Одеської
ОДА, а у декларації про доходи - старшим
інспектором відділу? Василя Гацька,
який пройшов з “Демальянсом” увесь
Майдан з Анатолієм Гриценком, який за
кілька днів до початку бойових дій на
Грушевського пропонував, по суті,
розпустити Майдан?
Лишалось
чекати і спостерігати. Про прибуття
регіонала Василя Горбаля повідомила
новинна стрічка, а незалежного
профспілковця Волинця, який нещодавно
агітував за Вілкула у Дніпропетровську,
побачив на власні очі. Промайнув у
патріотичних жовтому і блакитному
черевиках Сергій Поярков, який у жовтні
пробував обратися у Київраду разом з
одіозною Г.Герегою.
Боротьба з корупцією
- справа всенародна.
З облаштування
сцени стало зрозуміло, що президії не
буде, буде “по-модному” - “панель”.
Згодом з’ясувалось, що питання із зали
не передбачені.
Нардеп
Заліщук промовила вступне слово - у мене
склалось враження, що я це вже чув (каюсь,
одне політичне ток-шоу таки дивлюсь).
Руслана Лажичко у виступі надавила на
емоції, згадавши Кузьму і Табачника, і
розповіла власний невдалий досвід
боротьби з корупцією у сфері шоу-бізнесу
та охорони авторських прав. За логікою,
мала кинути заклик і відрядити загін
добровольців для наведення порядку,
але не стала цього робити. Євген
Глібовицький повідомив, що потрібен
цивілізаційний стрибок - я чомусь згадав
про Монголію, яка стрибала із феодалізму
у соціалізм. Попередив, що перед виборами
нам завжди підкидають якусь не ту тему,
і ми чубимось із-за мовного питання,
наприклад. Схоже, крім корупції в уряді
ми тепер ні на що не будемо звертати
уваги.
Десь
третина присутніх сиділа втупивши очі
у смартфони та планшети, декілька чоловік
стояли перед сценою, піднявши руку -
марно просили дати мікрофон, поруч двоє
активістів вголос вели розмову, але не
про корупцію, у дальному куті, біля
гардеробів, ворушився невеличкий натовп
- саме там роздавали конфети знищеної
владними корупціонерами Житомирської
кондфабрики. Якось не відчувалось, що
боротьба з корупцією почалась. Тут ще
й нардеп Лещенко зі сцени повідомив, що
він нікому не допоможе, і радив боротись
самим. Досить відома теза, яку часто-густо
спрощують до поради не давати хабарі.
Мабуть зрозумівши, що такі банальності
розхолоджують революційний запал мас,
член проурядової коаліції без емоцій
проголосив, що нашою метою є усунення
уряду, але не дострокові вибори, чим
заробив досить бурхливі аплодисменти.
Виступ Василя Гацька запам’ятався хіба
що більш мітинговим стилем, тому за
заклик “Яценюка - у відставку!” він
отримав уже овацію.
На
цьому перша частина закінчилась. Нам
повідомили, що зареєстровано 6200 учасників,
і тепер настав час ділитися на дві
частини. У сусідній залі можна буде
послухати експертів-антикорупціонерів
(у переліку назвали і Савіка Шустера),
а у цій - зайнятися колективною роботою.
Зважаючи на те, що у виступах постійно
підкреслювалось, що на Форум прийшли
найактивніші, найрозумніші, і інші
най-най-най, слід було очікувати, що
дивитись надцятий повтор промов на
ТБ-каналах Фірташа, Захарченка і Шустера
піде якась дещиця - аж ні, плідно працювати
лишилась приблизно третина. В усякому
разі, ведучий на око оцінив залишок у
дві тисячі душ. Робота була нескладна
- слід було хвилину помріяти, хвилину
подумати, розповісти, що мріяв і що
надумав сусіду праворуч, потім сусіду
ліворуч - і починати генерувати ідеї.
Щось на зразок першої стадії мозкового
штурму. Оцінювати і обговорювати ідеї
заборонялось - воно і правильно, бо могло
дійти до надто жвавої дискусії. Наприклад,
моя пропозиція радикально скоротити
видатки державного бюджету новим колегам
явно не сподобалась; також загальний
осуд викликала пропозиція підсилити
покарання за ухиляння від сплати податків
- дійсно, ми ж проти корупції, до чого
тут несплата податків? На мій
нерепрезентативний погляд, популярністю
користувались пропозиції “когось/всіх
звільнити/розігнати”, “ліквідувати
міністерство/службу”, “збільшити
видатки на …”, “знизити податки”,
“всенародне обговорення”; модними
були слова на “е”: е-урядування, е-бюджет,
е-голосування, е-митниця... Після третього,
митно-податкового столу, майнула думка
- коли вони прочитають ідеї народу то
жахнуться, і оголосять тільки “Яценюка
у відставку”. На щастя, відкрите
обговорення пропозицій і не передбачалось
- vox populi на великих аркушах понесли у
кулуари форуму. Важливо, хто рахує -
оголошені після другої панелі пропозиції
були цілком розумні та помірковані,
хоча громадське обговорення бюджету я
уявити не можу - ну, не референдумом
приймати, і то добре. Відставка Яценюка
до кінцевого переліку не увійшла.
Одночасно із
закінченям колективної роботи до першої
зали повернулись експерти-антикорупціонери
із супроводжуючим натовпом, і почалися
третя частина та друга панель. Віталій
Шабунін занадто спокійно розповів про
закладені законодавчі антикорупційні
підвалини і пожалівся, що бажаючих
боротися з корупцією багато, а бажаючих
писати заяви прокурорам малувато.
Мустафа Найем напрочуд політкоректно
розповів про реформи у МВС. Почавши з
того, що реформи і боротьба з корупцією
зараз відбувається у відомствах, де є
людина, яка має бажання і волю це робити,
він спромігся жодного разу не згадати
прізвище очільника МВС. Чи то міністр
саме така людина, чи, навпаки, саме
міністр чинить опір, лишилось незрозумілим;
головне ніхто не зможе звинуватити
нардепа у підтримці політичного опонента
(беру приклад, не називаю прізвищ).
А от Єгор Соболєв
політкоректністю не переймався, згадував
прізвища двох останніх генеральних
прокурорів і того, хто їх призначав, на
що зал відгукнувся жвавими аплодисментами,
а модератор, здається, стала нервувати.
Розмова про корупцію у прокуратурі без
прізвищ їй подобалась більше.
Після панелі
швиденько оголосили результати народного
мозкового штурму, про які я розповів
вище, і форумчанам, нарешті, подали
головне - промову голови Одеської ОДА.
35-хвилинний
потік слів я розбив на три частини: всьо
пропало або зрада; любі мої; поїхали! Як
лічить чемній людині, пару хвилин ні
про що були українською - краще, ніж
Азаров, далі російською. Картина
апокаліпсісу була намальована майстерно
- так, про падіння ВВП України за останні
два роки Саакашвілі послідовно описав
спочатку приблизно (у два рази!), потім
у відсотках (на п’ятдесят відсотків!)
і нарешті, в абсолютних числах (на
дев’яносто мільярдів!). Тобто, у нас
впав не один ВВП, а аж три. Мабуть, щоб
людина уже не перевіряла на сайті
Держстату, не плуталась між реальним
та номінальним ВВП, і часом не помітила,
що у 2013 році такий-сякий внесок робили
нині окуповані території України. До
речі, що Україна є жертвою агресії на
форумі ніхто не згадував. Мабуть, у
міністерстві оборони корупції не було,
нема, і не передбачається. Але Саакашвілі
не тільки цифри були у промові - анонімні
знайомі підприємці розказали йому, що
працювати їм важче, ніж за часів Януковича.
(У цьому місці я чомусь згадав два знайомі
підприємства, яким після Майдану
повернули вилучені сервера і припинили
порушені проти них карні справи). Хто
винен думати не було потреби - голова
Одеської обласної державної адміністрації
відкривав очі: винувата влада, а влада
це уряд, бо уряд це влада. Склалось
враження, що Саакашвілі не знає про
наявність в Україні Президента,
парламенту, прокуратури, СБУ, судів і
багатьох інших владних установ. Хоча
прізвище Шокіна йому знайоме - один раз
пролунало. Для порівняння, Мартиненка
згадав двічі, а Яценюка раз п’ять - по
прізвищу, як прем’єра і як Сеню. Викрив
травлю, яку уряд проти нього розвернув
через “свої телеканали”. (Тут питання
до Нацради з питань телебачення - крім
“Ради” та UA.TV у нас загальнонаціональних
державних каналів формально нема, де і
коли уряд створив власне ТБ?)
Мушу зазначити,
що у Ляшка “зрада” все-таки виходить
краще. Може тому, що він не користується
телесуфлером, і тому виглядає більш
органічно. Втім, з експертом-антикорупціонером
Шустером Ляшко співпрацює набагато
довше, ніж Саакашвілі, і з часом промова
буде доведена бездоганної антикорупційної
якості. Я би, наприклад, прибрав згадку
про президента Уганди, який виявився
канібалом. Може викликати небажані
думки у незрілої частини суспільства...
Після
бездни смутку, Саакашвілі перейшов до
другої частини, яку одна з ветеранок
нашої політики зазвичай починає словами
“любі мої”. Виявилось, що не тільки
учасники форуму, але й всі українці
(уряд чомусь не був виключений) є
найкращими у світі в усіх сенсах. Зокрема,
виявляється, ми є найпрацьовитішими і
найосвіченішими. Мабуть, щоб хтось не
задумався - чому у нас така низька
продуктивність праці? Чому ми чверть
сторіччя делегуємо у владу своїх
антиподів? І чому у такого чудового
народу такий високий рівень терпимості
до корупції, що зазначав той же Шабунін?
- Саакашвілі вчергове нагадав, що у
всьому винна влада, тобто уряд, і уряд
відомо кого, і від аналізу перейшов до
синтезу, тобто до програми дій. Наводити
приклади власних успіхів за 200 днів
керівництва Одещиною скромно не став,
просто закликав розірвати якісь зв’язки,
щось вирвати разом з корінням, комусь
від чогось відійти, сказати тим хто
довів, “повернути країну народу” (не
згадавши автора гасла, Петра Симоненка),
і поїхати по країні - до наступних
форумів.
Публіка була на
межі екстазу, аплодисменти переходили
в овації, чоловік поруч закричав
“Міхо-президент!”, хтось вимахував
флагом Одеси - на мить здалось, що корупцію
подолано.
Була проголошена
резолюція про створення руху очищення,
яка кимось ще буде уточнена, а згодом
опублікована і відкрита для підписання.
Народ швиденько розходився. Невелика
частина побігла до сцени - зробити
антикор-селфі разом з селебрітіз, які
вийшли на сцену.
Було відчуття
кінця вистави, коли головне - бути першим
у гардеробі.
Немає коментарів:
Дописати коментар