Майже рік потому

https://youtu.be/p35RoXVk71U

Скоро рік цьому інтерв'ю. Здається, воно було першим довгим і не паркетним. Втім, воно і лишилось єдиним довгим і не паркетним - ну не вважати ж інтерв'ю балабольство у дорогій забігайлівці біля Арсеналу.
Кадри, які я вирізав, здалися мені тоді одночасно особливо гнітючими і обнадійливими.
Гнітючими, бо я побачив наскільки клоун далекий не тільки від реального життя, особливо політичного. Тобто, і раніше розумів, але тоді нарешті почув і отримав остаточні підтвердження.
І обнадійливими, бо легко уявлялось, як державна машина, майстри політичних ігор, перемелють дилетанта, і чи то викине його на смітних, чи то замкне у позолоченій клітці. У будь-якому разі, великої шкоди він завдати не встигне.
Каюсь, оптимізм був необгрунтованим.
А йому ж дійсно ввижалось, що буде легко і просто. Як це не проголосують за його ініціативи? Запишу відеозвернення!
І ось він пише відосики, навіть приходить до Верховної Ради - а вони не голосують, як йому треба. І їх не викинеш, як набридлий гаджет.

Здобутки істфаку КНУ: нема річок - продай собаку

Читаю  життєпис Брагара у Вікіпедії: "Займався вивченням лівих рухів у новітній історії, зокрема у Франції та Алжирі, хоча арабською не володіє". Потужний науковий доробок, щоправда, присвячений тільки Алжиру. Мене вразило глибоке спостереження, у статті, написаною мовою, яку зелений нардеп так не любить: " Річковий транспорт не був розвинутим взагалі, оскільки в Алжирі не було придатних для судноплавства річок". Довбайте цю скелю, посполиті, там багато цитат з "Вокруг света" цікавого. Сподіваюсь, він просто списував з катсапської "википедии",  а не їздив у відрядження за наші з вами гроші, аби пересвідчитись особисто.
Вічна тема - чим вони, бляха, займаються в цих університетах-академіях? Мені не важко збагнути, чим займаються українські хіміки (це мій фах і робота), фізики, геологи і інші знавці природи, хоч до рівня вітчизняних досліджень відношусь з великим скепсисом. Але ж деякі українські природознавці інколи можуть показати матеріальні результати своєї праці. У гуманітарних науках - щиро підтримую спрямування частини моїх податків на дослідження історії України, хоча Толочкам не дав би копійки.
Але, курча його матір, у країні, яка воює з російською агресією, косити від армії у зв'язку з дослідженням якоїсь х... химери?
Та я вам розповім історію лівих рухів  у Алжирі за хвилину - мені вистачить залишків шкільного курсу історії совецьких часів та згадок про Алжир у ЗМІ часів постсовка: російським комунякам постійно потрібна нестабільність у цивілізованому світі, тому вони давали гроші будь-кому, хто цей світ розхитував. Давали і алжирським бандюкам радикалам, які грошима та зброєю (з того ж СєСєСєРа) підім'яли під себе рух за незалежність, захопили владу у суцільно аграрній  країні. і почали будувати диктатуру робітничого класу, тобто, соціалізм. Майже побудували - масова бідність, еміграція до капіталістичної Франції, дефіцит піску /сарказм/, але тут у совка скінчились гроші, і алжирські ліві згадали, що вони, насправді, араби, відповідно, мусульмани, і їм насправді треба будувати шаріат. Тут історія лівих рухів в Алжирі закінчується.
Для загального розвитку трохи постісторії: мусульмани з нафтою грошима, як виявилось, бувають різними, правильними та неправильними, у залежності хто при владі, тому в Алжирі час від часу правильні вбивають неправильних. Але справжню мусульманську країну таки побудували: масова бідність, еміграція до католицької Франції. але піску вистачає/сарказм/. У порівнянні з сусідньою Лівією більш-менш спокійно.
А от на історичному факультеті нашого славного КНУ ім. Т.Г.Шевченка, виявляється, це вивчають, досліджують, і не соромляться публікувати результати. Який рівень досліджень - такий і рівень інтелекту. Навпаки рівняння теж працює. Нема річок - нема річкового судноплавства, нема грошей - продай собаку. Нема собаки - дивись кіно катсапською. Мене турбує лише - чому за наші (так, я барига), гроші. Невеликі, звичайно - пара штук баксів на рік стипендії, щось там науковому керівнику до зарплатні. Що за це купиш? Що більш потрібно Україні просто зараз? Оце, чи щось з оцього?
Якщо ліві рухи досліджують в академіях СБУ та МВС, та ще й під кутом "НАСЛІДКИ діяльності лівих рухів у новітній історії - то я тільки підтримую.
Альо, Баканов! Агов, Аваков! Ви російську підривну діяльність під прапорами соціальної справедливості досліджуєте?!
...
Вибачте за риторичне питання.

Об'єктивність VoxUkraine - перевірка пікселями

VoxUkraine порадувало зефанів рейтингом маніпуляторів та брехунів. Ура-ура, найкращим виявився товаріщ Разумков!
Картину, щоправда, псує сусідство з Артуром Герасімовим з "Європейської Солідарності", але ж VoxUkraine це ЗМІ поважне, і суто об'єктивне:

Дмитро Разумков (64,71% правди) – Голова Верховної Ради України та номер 1 у списках «Слуги Народу». Майже нога в ногу з ним іде Артур Герасимов (61,10% правди) – Співголова депутатської фракції партії «Європейська солідарність». Замикає трійку Сергій Власенко (53,6% правди) – член партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». 

Текст сухий і витриманий. А от графіки, на мій, уже давно не гострий погляд, здались дещо непропорційними.

Як людина старої школи, тупо кілька разів приклав до монітору лінійку і - бінго!
Аби переконатись, зробив знімок екрану, і порахував пікселі.
Довжина чотирьохколірних стрічок у всіх однакова - 688±1 пікселів.
Довжина зеленої частини (тобто, правди):
У Власенка - 370 пікселів, відповідно, 53,7% - на 0,1% більше, ніж у тексті статті,

у Герасімова - 417 пікселів, відповідно, 60,6% - на 0,5% менше, ніж у тексті,

у Разумкова - 456 пікселів, тобто, 66,2% - на 1,5% більше, ніж у тексті.
Виходить, згідно тексту статті Герасімов був на 3,6% менш правдивий, ніж Разумков, а згідно картинці - вже на 5,6%. Нізвідки додалось 2%.
Конспірологічна маячня, скажете ви - можливо, і так. Але ж графіки малював не веб-дизайнер з олдскульною лінійкою - її імпортували з електронної таблиці. Невже таблиці більше подобається Разумков?
Зважаючи, що більшість з нас читає заголовок і швиденько прокручує саму статтю - ілюстрації важать не менше, ніж текст.
І нагадаю, що у другому турі президентських виборів 2004 року, Янукович "виграв" у Ющенка з перевагою усього 2,85%.

А членом однієї з редколегій VoxUkraine є така собі Зоя Милованова. Та й її однофамілець Тимофій, міністр економіки Зеленського, теж неподалік - у Консультаційній раді.

Хто копатиме канал Гончаруку

Тут якийсь чувак на самокаті прем'єр Гончарук народив геніальну ідею - з'єднати водним шляхом Балтійське і Чорне море. І буде нам щастя!
Перше, що спало на думку - Прип'ять же тече просто через центр Чорнобильської зони, десь за 2,5 км від реактора - хоч і накритого. Цікаво, буде сприяти продажам запорізького соняшника чи херсонських кавунів у Європі інформація про екстрім-маршрут?
Друга думка - а якщо у цьому маршруті є сенс, чому він зараз не працює? Суецький, Панамський, Каракумський канали працюють, навіть Біломорсько-Балтійський (хоча це не точно), а Дніпровсько-Бузький канал (був же ж такий, я пам'ятаю зі школи) - ніт! От тільки не треба про розірвані у 1991 економічні зв'язки - було б що возити, везли би. Щоправда, на Прип'яті у 1983-1985 роках я бачив тільки баржі із піском, але, можливо, під піском було щось інше.

Вирішив трохи погуглити, аби дізнатись, що було і що сталось - і, "як завжди". До "Європейської угоди про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення" Україна приєдналась іще у 2009 році, і відкритий днями Гончаруком шлях там зазначений як Е40. А якщо погуглити E40, то можна дізнатись, що проекту вже багато років, що він не подобається екологам, а білоруси просто не бачать у ньому сенсу, Мінінфраструктури Омеляна очікувало дій від поляків і білорусів.
А прем'єр Гончарук якийсь чувак на самокаті просто взяв, і скомуниздив ідею у папєрєдників - цілком у стилі нинішньої влади.
І тепер чекає на інвесторів.

Бумеранг ЦВК

ЗеКо вирішив звільнити ЦВК. Усю.
Ну а шо, зєлєбобікам подобається "разрушим до основанья", а у спонсорів багато друзів, яким лічать державні посади. Заодно за результати виборів можна не перейматись.
Усе логічно.
Хочу нагадати, що у ЦВК були підстави не реєструвати зелену шмарклю кандидатом у президенти - не було у нього 10-річного терміну проживання в Україні.
"Коли не знаєш, як зробити, роби по закону".
Якби ЦВК просто дотрималась букви закону, сьогодні до неї не прилетів би бумеранг.
Трохи тішить, що ЗеКо запустив у небо цілу зграю бумерангів. І вони обов'язково повернуться.

Сценарій хаосу

У зв'зку з багаточисельними запитами глядачів спробую спрогнозувати події, які нас очікують після президентських виборів.
Спромігся ж я у 2012 передбачити долю  Януковича?

Мені хочеться вірити у перемогу Порошенка, навіть не зважаючи на жорстоку логіку цифр. Найбільше я сподіваюсь не на раптове просвітлення прихильників ЗеКо, чи на дебати (яких скоріш за все, не буде), а на гарну погоду 20-22 квітня, яка виманить приколистів на шашлики. Ну, це як природа вирішить.

Отже, як буде складатися політичне життя нашої країни з кінця квітня у разі обрання президентом Зеленського (далі - Зе), який працює на ТБ каналі Коломойського (далі - Ко)?
Важливе припущення - на фронті буде відносна тиша.
Ми матимемо президента, який не читав Конституцію, і вважає, що він може призначати будь-кого будь-ким. За більш детальною інформацією я відсилаю читачів до Конституції та коментарів справжніх експертів. Якщо коротко: одноосібно президент може призначити голову власної адміністрації, секретаря та половину РНБО. Він або затверджує кандидатури, пропоновані урядом (голів державних адміністрацій, наприклад), або вносить на затвердження парламенту кандидатури (міністрів оборони та зовнішніх справ, Генпрокурора, Голову СБУ). РНБО установа поважна, її рішення обов'язкові, але у часи Ющенка прем'єри Тимошенко та Янукович на такі рішення клали прилади без наслідків для себе. Генпрокурора у статусі в.о. ми бачили нещодавно - Махницького, досі виправдовується, що мав обмежені повноваження, тому головні вільно риги повтікали.
Тобто, ЗеКо одразу нарветься на конфлікт з урядом та Верховною Радою - бо Ко потрібен доступ до бюджетних грошей і адміністративні важелі для підготовки до парламентських виборів, нардепи усіх кольорів це розуміють, частина з них без компенсацій подарунків не робитиме, а значна частина не подарує за будь-яких умов. Гройсман добровільно у відстаку не піде. Максимум, що йому загрожує - резолюція про недовіру і перехід міністрів у статус "виконуючих обов'язки" до створення нового уряду новим парламентом. Можливо, Ко понесе у парламент гроші - хоч Високий суд Лондона і обмежив його 20000 фунтів на тиждень, добрі друзі знайдуться. Але...
Наше одвічне "але..."
Через інші двері парламенту теж понесуть гроші, бо наші олігархи, як справжні українці, здатні об'єднуватись лише у випадку серйозної небезпеки (як зараз, проти Порошенка), і не надовго. Не в інтересах Ахметова, Пінчука, Фірташа, Жеваго і, хто там іще, монополія Ко на демократично обрану владу державне бабло. Дуже швидко нинішнє нейтрально-поблажливе ставлення до Зе на телеканалах, які не належать Ко, зміниться на негативне (вангую, Дизель і Притула будуть пародирувати преЗедента так, що я почну дивитися ICTV та Новий канал), а про нардепів нам почнуть розказувати, як про головних захисників демократії та суверенітету України. Таку-сяку групу підтримки у створять - Купрій з трусів вискакує, аби його записали першим, але парламент лишиться непідконтрольним Банковій.
Отже, країна матиме президента, який пообіцяв чотири штуки баксів щомісяця вчителям і 10% від кожного корупціонера кожному, і це не рахуючи референдумів, але не відбуватиметься нічого.
(Зокрема, не буде і предметні перемовин з МВФ про рефінансування держборгу - з урядами, яким залишилось менш ніж півроку їх традиційно не ведуть, а зі статусом в.о. і поготів. На курс гривні це ще не впливатиме, але розумні вже підуть у валюту.)
Втім, у стилі бабусі Бені буде ще весною почати тролінг парламенту вкиданням шизанутих законопроектів - з гучними назвами, але беззмістовними (багато можна позичити з творчості Ляшка та Капліна). Рада ставитиме їх у довгу чергу, або відкидатиме одразу, канал Г+Г буде звинувачувати парламент у протидії реформам, нардепи і канали інших олігархів будуть хизуватись розумом, критикуючи дебілізм Зе, вчорашні прихильники ЗеКо почнуть щось підозрювати... Євросоюз почне відкритим текстом нагадувати, що треба виконувати угоду про асоціацію - впроваджувати реформи, але парламент скоріше буде займатись популізмом, щоби переманити виборців. Літо піде на користь і Зе, і Ко - політики та непідкупні журналісти відпочивають, та й посполитим не до них, тому в осінь 2019-го у Зе був би шанс увійти з нерозтриньканим рейтингом і відчуттям переможця, якби не День Незалежності та військовий парад на його честь. Тут варіантів два.
Зе парад скасує, бо не відчує "запиту суспільства", або у нього буде концерт. Суспільство, безумовно, обуриться, і дуже сильно. "Ганьба" на Банковій та під хатинкою митця забезпечена, може й шини запалають.
Зе парад не скасує, і стовідсотково буде обсвистаний, бо у цей день на Хрещатик приходять патріоти, а не любителі Кіркорова.
І це він лише присяде на розпечену пательню.
Як би не ховали гаранта від прямих ефірів, його видатні цитати вже будуть ширяти інтернетом та ТБ. На кожному кроці його будуть очікувати журналісти - попереду будуть Бігус, Гнап і Седлецька. Після оголошення виборчого списку "партії" від "слуги народу" підуть Абромавичус і Данилюк, а Лещенко з кожної праски розповідатиме, що він ніколи у житті не перебував у одному приміщенні з людьми на ім'я Володимир.
Восени фінансові проблеми держави стануть помітними неозброєним оком - за півроку, тишком-нишком, Ко вдасться присмоктатись, хоч і не на повну потугу, до державної годівниці. Зокрема, до Міністерства оборони, завдяки призначеному ЗеКо в.о. міністра. Виборча кампанія піде під вибухи корупційних скандалів з участю ЗеКо, і президенту стане все важче переводити стрілки на парламент. Середня і нижча ланка державного апарату заляже у сплячку, очікуючи, чим все закінчиться - і погіршення роботи держустанов стане ще одним подразником для населення. Смолій не погодиться на вимоги ЗеКо вмикнути друкарський верстат, його всупереч закону усунуть з посади і призначать Дубілета, якщо він повний придурок, звичайно, МВФ та Євросоюз припинять переговори і дію безвізового режиму. Все частіше лунатиме "за Порошенка такого не було", "Яценюк хоч і очкарик лисий, так хоч економіку знав". Якщо Авакову вдасться підтримувати такий-сякий лад на вулицях - добре слово перепаде й йому. Ну і, звичайно, всі будуть цікавитись, хто цього поца обрав президентом. Особливо молодь і таксисти.
ЗеКо ледве пройде у Верховну Раду, більшість у якій отримають БПП, Батьківщина (ага, свої законні 14%) і НФ, які створять коаліцію, змінять Конституцію стосовно повноважень президента, парламенту та уряду, залишать президенту суто представницьку функцію, сформують уряд, посваряться, хтось вийде із коаліції (вгадайте, хто саме) і почне вимагати дострокових виборів...
Зе сидитеме на Банковій, інколи прийматиме вірчі грамоти від послів, інколи таємно виступатиме на приватних вечірках, буде проситися у відставку, але його не відпустять.
Ко житиме в Ізраїлі, і обмірковуватиме, як іще помститися Порошенку.
Саакшвілі житиме в Нідерландах, і обмірковуватиме, як помститися Порошенку.
Інші олігархи, як завжди, будуть домовлятися влаштувати урядову кризу, дострокові парламентські вибори і розставити на важливі посади своїх людей - але без участі нових молодих облич.
Україна знову втратить довіру, пару відсотків (з трьох запланованих) економічного зростання, опуститься в рейтингах на кілька місць, і повернеться за стіл переговорів з МВФ та ЄС, маючи слабшу позицію, ніж сьогодні. Тому ціна на газ стане ринковою для усіх, а пенсійний вік підвищать.
Росіяни ще більш впевняться, що демократія є зло, і "кто кроме Путина???"
Можливо, завдяки бездіяльності української дипломатії, частину санкцій з РФ знімуть. А можливо, Порошенко, діючи як вільний агент, переконає європейців цього не робити.
У будь-якому разі, запасайтесь попкорном.
Восени він буде значно дорожче.

З кого вибирати?

Три дні тому трохи порохобствував зі старими знайомими.
Наслухався багато, втім нічого нового. Більш усього було закидів було - не тих Порошенко  призначав. Насіров, Ярема, Гонтарєва (!), Конситуційний суд (!!!), Шокін, Луценко, ще хтось... Не суть важливо, що більшість перелічених у розмові президент не призначав одноособово, а хіба що вносив кандидатуру на затвердження до парламенту, чи затверджував кандидатури внесені іншою владною структурою.
Відповідь моя була - призначав хоча б не найгірших з нашого напрочуд освіченого, розумного, чесного, відповідального і патріотичного суспільства.
Здається, старих знайомих я переконав.

Дивлячись на результати голосування сьогодні, я бачу ще одне підтвердження своєї правоти. Де шукати кандидатів на державну службу? Серед тих двох третин суспільства, які вірять клоуну, багачці без власного житла, газовому крадію, гудку Ахмєтова, зоофілу?
Які не здатні прорахувати хоч на один крок наслідки своїх дій?
А для більшості тих наших, хто здатен порахувати два кроки і більше, на жаль, на будь-якій посаді власна кишеня важливіша за державний гаманець. Яценюк (як приклад) на такому тлі виглядає білою вороною, і народ таким не йме віри, бо він "лисий очкарик" - за словами мого дядечка, якого я переконувати ні у чому не став.

От і попробуй вибрати.

Затрашнє голосування - у порівнянні з пожежею 1988-го року

У 1988-му я працював на Шосткінському заводі хімреактивів. Ці півроку дали мені багато - не у сенсі грошових доходів, про це іншим разом. Серед іншого - я навчився зберігати спокій у критичних обставинах.
Отже, цехову "п'ятихвилинку" на початку робочого дня перервав істеричний жіночий зойк за дверима "Пожежа! Горимо!!! Аааааа!!!!!"
Це була апаратниця 1-ї дільниці. Еліта шостого цеху - начальник цеху, майстри дільниць, механік цеху, всі з вищою освітою - миттєво кинулись гасити вогонь.
Приміщення дільниці було заповнено димом, але вогню було не видно. Кинулись зупиняти роботу у сусідніх приміщеннях, відправляти пролетаріїв на позаплановий перекур, розмотувати пожежні рукави, приєднувати до гідрантів... Механік взяв у руки брандспойт, я відкрив кран - і струмені води вдарили з дірявого, як авоська, шлангу на всі боки.
До брандспойту дійшло не більше, ніж виходить з сучасного кавового автомату.
Ми відкрили 10 пожежних ящиків, ми перевірили всі десять рукавів, які там чекали свого головного дня. Ми знайшли тільки один, який виливав у коридор менше, ніж доставляв до брандспойту - так я дізнався про справжній стан інфраструктури на типовому совєцькому підприємстві, але про це іншим разом.
Пожежу ми загасили ще до того, як прибула заводська пожежна машина.

Звісно, нам треба було знайти справний пожежний рукав - новий, жодного разу не бувший у використанні, бажано імпортний, до чистого брезенту якого гарантовано не торкалась брудна рука. Мабуть, варто було піти до сусіднього цеху, запитати у редакції заводської многотиражки (пробачте, це метафора або алюзія, газети у заводу не було), звернутись до громадськості...
Але у нас зайнялась пожежа, і нам потрібна була вода просто зараз.
Ми шукали хоч щось ладне у купі мотлоху.

Я проголосую завтра за Пороха, бо у його біографії, у переліку його справ. набагато менше дірок і чорних плям, ніж у будь-кого з конкурентів.
І він насправді вміє гасити пожежі.

Насправді все дуже погано

Хочеться писати маніфест. Згадую вже писав, наприкинці сімдесятих, щойно отримавши  чергову дозу "Історії нового часу" у вигляді "Маніфесту Комуністічєской партії".
Додавши до трапившихся після сконання всіх класиків студентські бунти 1968 року (про які у кінці 1970-х "Ровєснік" доповідав
Підтримка (поки що віртуальна) клоуна на президентських виборах нагадує мені початок Майдану. Тоді уся шушера (як виявилось згодом) - Найєм, Соболєв, якийсь колишній мусар з гітарою - розмахували ручками у білих рукавичках і волали "нє-нє-нє-нє, у нас майдан без політиків, вони себе зганьбили, їм не місце поруч з нами".
Закінчилось відомо чим - кийки, кров і йолка.
Характерно, що нікого з цих, у білих рукавичках, зранку, 30-го листопада, у Михайлівському соборі та поруч не було. Вони відпочивали після урочистого закриття свого майданчику.
А кількох опозиційних нардепів - бачив.
Характерно, що звинувачування у побитті студентів риги також переводили на опозиційних політиків - "підставили дітей під кийки".
Не схоже, ні?
"Нам не потрібні старі політики, ми хочемо новенького, чистенького, бідненького, незганьбленого політикою президента".
Тільки приготуйтесь отримати снаряди замість кийків і триколор замість йолки.

Вічне вірменське питання

Приблизно рік тому трапилась зі мною подія, яку я розказую як анекдот, коли п'ю кон'як, особливо вірменський. Тобто, ніколи не розказую.
Якось увечері, біля Бесарабки, до мене ввічливо звернувся чолов'яга приблизно мого віку.
- Вибачте, ви місцевий?
- Так.
- Ви не скажете, де у вас у Києві вірмени збираються?
- ???...
Каюся, за рік я так і не з'ясував це питання, що є логічним - а навіщо мені це знати? А треба було...
Бо сьогодні зранку, за квартал від Либідської, до мене ввічливо звернувся чолов'яга приблизно мого віку.
- Вибачте, ви місцевий?
- Так. (У голові промайнув якийсь спогад, але ж ні, цього ж не може бути)
- Ви не скажете, крім посольства, консульства, у вас у Києві вірмени є?
- ???...!!!
Ледве стримуючись, я порадив шукати вірменську церкву. Чолов'яга похитав головою, і бормочучи "Що за місто, жодного вірмена!" пішов своїм шляхом.

У мене одна порада і одне прохання.
Якщо ви щось довго шукаєте - не нервуйте. Дехто шукає роками.
А якщо знаєте, де у нас у Києві є вірмени - скажіть мені.
Може, це була не остання наша зустріч.

Можна безкінечно дивитись

Тут, виявляється, от-от скінчиться відбір суддів до найважливішого нашого суду - Антикорупційного. Кажуть, у лютому запрацює.
Але я не сподіваюсь на швидкий початок роботи цієї поважної установи. З огляду на практику НАБУ, нам ще знадобиться створити інститут Антикорупційних Свідків - перевірених належним чином людей, свідченням яких у будь-якій антикорупційній справі пана Ситника будуть з довірою сприйматись Антикорупційними Суддями. Не менше значення матимуть Антикорупційні Експерти.
Особисто я вважаю, що ключовою ланкою нашої боротьби з корупцією мало бути створення інституту Антикорупційних Адвокатів. Лише обрані (під орудою пана Ситника, за участі панів та панянок Лещенка, Найєма, Заліщук, Шабуніна та Саакашвілі, звичайно) до цієї групи мали би право захищати корупціонерів у Антикорупційних судах.
У принципі, за наявності справжніх Антикорупційних Адвокатів нам і Антикорупційний Суд не був би потрібен.

Цей дощ надовго

Я пам'ятаю літні київські повені починаючи від 1982 року - коли приїхав складати іспити до КПІ.
Заливало підземні переходи на Борщагівській. Заливало площу Перемоги (там у червні 1985 я дворами йшов з товаришами на пиво по пояс у воді). Заливало Лівобережну і Деміївську площу. Заливало Берковець - там я навчився на "Таврії" форсувати глибокі калюжі.
Київська ливнева каналізація захлиналась завжди. На моїй пам'яті - у часи комуняки Згурського, міцного господарника Салія, демократа Косаківського, ще міцнішого господарника Омельченка, марсіаніна Черновецького, гауляйтера Попова...
Ви пригадуєте цих людей?
Згурський побудував Золоті Ворота та пам'ятник трьом братам і сестрі їх Либеді. Салій - церкву Богородиці Пірогощі на Подолі. Косаківський не дозволив будувати готель Хілтон. Омельченко  набудував стільки і таке, що, пересуваючись містом, я здригаюсь кілька разів на день. Черновецький побудував систему цивілізованого підкупу виборців пенсійного віку. Попов побудував йолку.
Ви можете згадати, що саме вони побудували у каналізаційній системі міста?
І система (не та, про яку ви подумали, а та що під землею) лишається такою ж, як і тридцять п'ять років тому.
А кияни зітхають по керманичам минулих часів. І сподіваються на нового месію міського масштабу, який побудує ще одну церкву і не підвищить вартість проїзду у транспорті.
Чи будуть кияни шукати у програмах кандидатів щось про модернізацію київської  каналізації? Жодного сумніву - ні.
Хіба що, перед виборами місяць йтиме дощ.

Житло для аспірантів. Недорого.

Прогулюючись чарівним Печерськом, ви можете надибати наш державний мистецький інкубатор. Тут гартується наша непереможна культура, тут працює дружина віце-прем'єра Кириленка, яка знається на емоціях Всесвіту.
Короче, це той самий "кульок", який помилково, але дотепно, часто називають "універом імені Поплавського. Офіційно - Київський національний університет культури і мистецтв.

Щоб ніхто не заважав учбовому процесу, заклад обнесений міцним парканом. Це ж вам не консерваторія, чи, не дай боже, політехнічний, до корпусів яких можна зайти без перешкод.
А от поза головним корпусом стовбичить явно житловий будинок. Обізнані люди кажуть, що то аспірантський гуртожиток. Розумно. У аспірантські роки частенько спадало на думку - а не заночувати сьогодні у лабораторії?
Але що це?

Продаються помешкання у гуртожитку???
Хвилинний пошук за номером телефону 0977558047 - і дійсно, продається. Ще й дешевшає на 2 штуки баксів за півтора місяця! А дехто каже, що усюди дорожнеча.

У принципі, недорого за щастя жити поруч з мамою Ляшка.

З таким оточенням, хіба доведе прокуратура хоч якусь справу про земельні оборудки Поплавського? Який, звісно, ніякого офіційного відношення до КНУКіМ давно не має...

Вічні питання української соціології

Народ навкруги перелякано дивується популярності Тимошенко, Рабіновича і, особливо, Зеленського. Як таке може бути??? - чую розпачливі зойки від знайомих і рідних.
Я не дивуюсь.
Узимку 2002 року зайшов я провідати знайомого у представництво однієї солідної іноземної компанії. Головний офіс у Швейцарії, заводи по всьому світу, працівники - доктори та кандидати хімічних наук, вільне володіння щонайменше англійською, стажування за кордоном... Вони вже не здавались мені інопланетянами, йшов вже другий рік, як я покинув пошарпаний виробничий цех на Окружній дорозі та педантично напівп'яний після обіду робітничий персонал. Я знову носив піджака і згадав, як зав'язувати краватку, - але люди з таких офісів мені здавались більш обізнаними та розумними.
У когось був день народження, мене запросили за стіл. Світські розмови, те-се... Дійшли і до теми виборів, що мали відбутись навесні. Ющенко, Тимошенко - до них були прихильні практично всі. Крім одного.
- А я буду за Вітренко голосувати! - рішуче заявив малознайомий мені чоловік.
Здається, отетерів не тільки я. Колеги почали переконувати - як можна, це ж комуняка, гірша за Симоненка. Але цей найманець капіталізму стояв на своєму.
- А мені подобається, як вона скандали влаштовує!
На наше щастя, Вітренко і її партія у парламент не пройшла. А я остаточно зрозумів, що рівень освіти і доходів не визначає виборчі симпатії. І обрання Януковича мене не здивувало. (Цікаво, той чолов'яга за нього голосував?) А от Революція Гідності - вразила. У 2014 мені навіть ненадовго здалося, що у більшої частини мого найрозумнішого у світі народу нарешті ввімкнулися мізки.
Тому я не дивуюсь результатам опитувань.
Просто інколи жалкую за змарнованим часом.

Як завжди-45. Тролейбус.

Тролейбус раптово зупиняється на бульварі Лесі Українки, поміж передбаченими розкладом зупинками. Попереду бачу ще три тролейбуси, що зупинились. Година пік, бульвар заповнений - легковиками і кількома тролейбусами.
Хвилина, друга...
Я стою у проході, на кріслі біля вікна сидить молодик. Телефоном коментує співбеседнику(ці): "Стоім, ага. Ну в етой странє же всьо чєрез жопу".
Третя хвилина...
Тролейбуси попереду рушають. Починає рухатись і наш. От і наступна зупинка.
Молодик піднімається не припиняючи розмову, майже витискує жіночку з сусіднього крісла, наступає мені на ногу, не питаючи нікого попереду, працюючи ліктьми і корпусом проштовхується до дверей.
Я дивлюсь на відбиток його підошви на моєму черевику.

У нас дійсно дещо через не те місце.

В усьому винні американці

У Києві вшанувли пам'ять Тараса Процюка.

Журналіста, який загинув у 2003 році у Багдаді, під час штурму столиці Іраку міжнародними коаліційніми силами США, Великої Британії, Австралії, Іспанії та Польщі.  Одного з епізодів війни, багаття якої розпалив Саддам Хусейн. Зараз мало хто згадає, хто це був такий  - то подивіться тут. Особисто мені для розуміння цієї особистості вистачало того, що він був членом і керівником Партії арабського соціалістичного відродження. Поведінка його була суто комуняцькою - включно із застосуванням хімічної зброї проти громадян власнох країни. Його довго ввічливо просили не робити атомну і хімічну зброю. У відповідь він довго і вперто клав на світове співтовариство, м'яко кажучи, болта. Врешті-решт отримав війну і ганьбу.

(До речі, в конторі, де я працював у 2003, відкритим прихильником міжнародних коаліційних сил в Іраку був я один - з приблизно 30 працівників. Звісно, сьогодні решта 29 щиро обурені слабкою підтримкою України з боку США, Великої Британії, Австралії, Іспанії та Польщі. Я - ні.)

На війну їдуть журналісти, бо їм потрібні новини. Чув, що почалось це у часи Громадянської війни у США - завдяки телеграфу. Хоча, ще грек, який прибіжав з Марафону до Афін у 490 р. до нашої ери, у принципі, був репортером. 

Отже, наш земляк, Тараса Процюк, працівник британського агентства новин "Reuters", загинув у Багдаді у 2003 році. 

Під час війни трапляється, що стріляють не те що по непричетним - по своїм. Під час висадки на Сицилію у 1943 американці зенітною артилерією з кораблів відправили у кращий світ кілька тисяч свого повітряного десанту.  Не розібрались. Наш земляк Кожедуб збив два американських літака - ні, не над Корейським півостровом у 1951, над Берліном у 1945. Не роздививсь. Навіть у цензуроваих книгах про "велику вітчизняну" можна знайти згадки про вбивчий вогонь по своїх.
Навіть термін такий існує - "дружній вогонь". 

Що ми читаємо про загибель Процюка? 

"в Багдаді американський танк вистрелив по готелю «Палестина», з балкона якого Тарас вів стрім."

Я не хочу образити пам'ять загиблого.
Але -  у мирному, спокійному, арабсько соціалістично відродженному Багдаді журналіст спокійно собі фільмує - а американський танк у нього стріляє?
Звідки там танк узявся? Що він там робив?
Ані згадки про війну, яку розпалив щирий друг Брежнєва, Горбачова, Єльцина та Путіна Саддам Хусейн. Ані слова про розслідування смерті Процюка у США.

Просто ще один доказ - в усьому винні США.
Хай дадуть нам нарешті джавеліни!

ЯКЩО У ТЕБЕ НЕМА ПАРАНОЇ,

то це не означає, що за тобою не слідкують.

Згадав прислів'я, помітивши новину "На пошті переглядають листи Саакашвілі перед врученням".

Тобто, увесь репресивний апарат шоколадного бариги диктатора навалився на св.Міхо. Але не знає, що йому пише поліція. 

Поліція не повідомляє Петра Олексійовича про свої листи св. Міхо???

То поліція не є частиною диктатури Порошенка???

Що ж це тоді за диктатура?

Мабуть, вірним є і зворотне твердження:

"Якщо за тобою не слідкують, це не означає, що у тебе нема параної".

P.S. Саакашвили: Порошенко и Путин в канун Нового года обсуждали сотрудничество против меня 

(NewsONE)

Хочеться традиційно! По "багатому"?

Вчинив експедицію на Андріївський узвіз, аби самостійно оцінити, що ж там такеє довело до збудження Ігора Мірошниченка і купу борців за традиції.
Чистого експерименту не вийшло, бо вигуки "За" та "Проти" вже долетіли і до моїх вух.

Я не митець, що бачу - те і фотографую. Навіть коли дивився знизу - катастрофи не відчув. А згори - і поготів. 

А коли піднявся вище, то побачив, що особливо активних влітку попустить: листя на дереві прикриє верхні поверхи.

Короче, з точки зору хіміка, театр на Подолі виглядає непогано. І дійсно не вписується у низку розташованих поруч архітектурних шедеврів:

Оце по нашому! По багатому!

P.S. А борцю за традиційні цінності Ігору Мірошниченку варто власну зовнішність привести у відповідність з українськими традиціями ХІХ-го сторіччя. А то якось...

P.P.S. Для тих, кому нагадує крематорій:

Як завжди-44

Вступне слово Прем'єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні Уряду 16 січня 2013 року

...
Запропоновані зміни спрямовані на підтримку насамперед вітчизняного виробника під час здійсненняпроцедури державних закупівель. А отже, на розвиток внутрішнього виробництва.

...

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245966803&cat_id=244823857

Уряд ініціює зміни до законодавства, що передбачать перевагу для української продукції під час державних закупівель, - Володимир Гройсман

...

Прем’єр-міністр зауважив, що перед Урядом сьогодні стоїть завдання створити нормальні умови для розвитку власного виробництва та збільшення його обсягів.

«Нам треба збільшувати обсяги виробництва нашої власної продукції. Ми можемо побудувати літаки, трактори, вагони, багато інших речей можемо виробляти в країні. Я вважаю, що це гріх, коли ми не використовуємо власні можливості, натомість підтримуємо економіки інших країн. Наше завдання - створити такі можливості, щоб у вас було зростання обсягів виробництва, кількості, якості продукції, і ви отримували відповідно і підвищення заробітної плати», - заявив Володимир Гройсман.

«Наше з вами завдання – створити умови, щоб ми могли збільшувати обсяги вироблення власної продукції», - зауважив Прем’єр-міністр.

...

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=249544366&cat_id=244274130

Дві зустрічі

Однокласник

- А чому би тобі не пошукати першоджерела інформації? Чому ти віриш усьому, що написано "Вконтактє"? Є СіеНеН, Ройтерс...

- Так я слідкую за інформацією. Я дивлюсь Інтер, Айсітіві, СТБ...

- Зрозуміло, чому ти розмовляєш як ватник...

- Чому як ватник??? Я ще цей дивлюсь, як його, 112-й канал!

Однокурсниця

Ми не бачились майже двадцять років. Вона зробила кар'єру - тепер вона дружина екс-посла України. Чоловіка на початку 2014-го відправили на пенсію.
Ненавидить ґеїв та чорних.
Просто як справжній український патріот.
І - раптово - "Я так хочу звідси поїхати! Я ненавиджу Україну!"
Двадцять років тому вона вразила фразою - "Хочу, щоби все стало як за Брежнєва!"
Отже, як "за Брежнєва" не стало.
Хай їде.