Дві постанови НБУ, прийняті наприкінці минулого тижня, 48-ма і 49-та, яскраво демонструють відданість уряду Януковича двом принципам: відтягувати прийняття рішень (прокрастинація) і забирати все, що можна забрати (експропріація).
Під гаслом боротьби з валютними спекулянтами підприємства позбавили права вільно розпоряджатись власними коштами — поки що не всіма, і поки не надовго: лише тими, які призначені для розрахунків з іноземними партнерами, і лише на тиждень. Все це — заради досягнення вже не стабільності, а лише іллюзії стабільності — хоча б на кілька днів.
Провладні “експерти” вже оспівують мудрість уряду — так само, як співали осанну продажу валюти по паспортам і планам введення 10% податку на продаж валюти. Дійсно, навіщо посполитим ці кляті бакси? От у СССР долара взагалі не було - а жізнь била очєнь харошая! Телевізори “Бєрьозка”, автомобілі “Москвич” і газована вода з сиропом по три копійки.
В СССР долари, франки, фунти могли потримати у руках лише гебісти, дипломати, та криміналітет. У принципі, кожен, хто тримав долар на території першої держави робітників і селян, міг вважатися злочинцем. Для укріплення відчуття переваги над Заходом, що невпинно загнивав, у «Ізвєстіях» щотижня друкували курс рубля до долара: то це було 68 копійок, то 75, то навіть 56 - на початку 1991 року. Проста радянська людина могла тішитись, що ціна його “Москвича” коливається в межах від десяти до п'ятнадцяти тисяч доларів, поки країна впевнено будує комунізм, з настанням якого гроші взагалі будуть не потрібні...
Курс долара до рубля існував сам по собі, життя само по собі. Ті, хто працював за кордоном, замість валюти отримували «чеки», які міняли на три рублі, потім на чотири, на шість, потім на десять...
А рубль, на думку Госбанку СССР, лишався дорожчим за долар аж до квітня 1991 року. Втім, у 1991-му офіційний курс не мав уже жодного значення - за зелений папірець з портретом Вашингтона громадяни були готові віддати і тридцять, і п'ятдесят, і сто жовтих папірців з портретом Леніна.
Скільки статків з'явилось завдяки цьому психологічному феномену, можна тільки здогадуватись.
Мабуть, хтось покращив свій фінансовий стан за часів одночасного існування двох курсів валюти - офіційного і неофіційного, що відрізнялись у два рази — у період першої навали міцних господарників з шахтарського краю на економіку України у 1993-1994 році. Бюджет не виконувався, зарплатня до працівників приходила із запізненням, але офіційний курс купонокарбованця не рухався. Щоправда, доступ до валюти за офіційним курсом мало обмежене коло установ, які, за чутками, були пов'язані з очільниками уряду. Ці наклепи настільки обурили виконуючого обов'язки прем'єр-міністра тов. Звягільского, що потім він три роки відпочивав від українських правоохоронців у Ізраїлі.
Час спливає, змінюються покоління та обличчя, а методи і результати роботи синів Донбасу лишаються непохитними.
Не допомогло кейнсіанство за Азаровим - переходимо до монетаризму за Арбузовим. Ми знову матимемо кілька курсів гривні. Щонайменше два: на сьогодні і на шостий операційний (робочий) день після сьогодні. Саме стільки тепер чекатимуть підприємства можливості купити валюту. Чекатимуть і гроші підприємств - відповідні суми гривні будуть заморожуватись у банках. Вгадають курс - отримають валюту для розрахунку з закордонним постачальником, не вгадають — будуть чекати ще шість днів.
Вочевидь, вже найближчими днями значно зросте попит на послуги фахових віщунів та ворожбитів
І все це — заради доповіді дарагому Леоніду Іллічу шановному Віктору Федоровичу: кризу подолано, курс стабілізовано, можете призначати мене прем'єром.
