Можна безкінечно дивитись

Тут, виявляється, от-от скінчиться відбір суддів до найважливішого нашого суду - Антикорупційного. Кажуть, у лютому запрацює.
Але я не сподіваюсь на швидкий початок роботи цієї поважної установи. З огляду на практику НАБУ, нам ще знадобиться створити інститут Антикорупційних Свідків - перевірених належним чином людей, свідченням яких у будь-якій антикорупційній справі пана Ситника будуть з довірою сприйматись Антикорупційними Суддями. Не менше значення матимуть Антикорупційні Експерти.
Особисто я вважаю, що ключовою ланкою нашої боротьби з корупцією мало бути створення інституту Антикорупційних Адвокатів. Лише обрані (під орудою пана Ситника, за участі панів та панянок Лещенка, Найєма, Заліщук, Шабуніна та Саакашвілі, звичайно) до цієї групи мали би право захищати корупціонерів у Антикорупційних судах.
У принципі, за наявності справжніх Антикорупційних Адвокатів нам і Антикорупційний Суд не був би потрібен.

Цей дощ надовго

Я пам'ятаю літні київські повені починаючи від 1982 року - коли приїхав складати іспити до КПІ.
Заливало підземні переходи на Борщагівській. Заливало площу Перемоги (там у червні 1985 я дворами йшов з товаришами на пиво по пояс у воді). Заливало Лівобережну і Деміївську площу. Заливало Берковець - там я навчився на "Таврії" форсувати глибокі калюжі.
Київська ливнева каналізація захлиналась завжди. На моїй пам'яті - у часи комуняки Згурського, міцного господарника Салія, демократа Косаківського, ще міцнішого господарника Омельченка, марсіаніна Черновецького, гауляйтера Попова...
Ви пригадуєте цих людей?
Згурський побудував Золоті Ворота та пам'ятник трьом братам і сестрі їх Либеді. Салій - церкву Богородиці Пірогощі на Подолі. Косаківський не дозволив будувати готель Хілтон. Омельченко  набудував стільки і таке, що, пересуваючись містом, я здригаюсь кілька разів на день. Черновецький побудував систему цивілізованого підкупу виборців пенсійного віку. Попов побудував йолку.
Ви можете згадати, що саме вони побудували у каналізаційній системі міста?
І система (не та, про яку ви подумали, а та що під землею) лишається такою ж, як і тридцять п'ять років тому.
А кияни зітхають по керманичам минулих часів. І сподіваються на нового месію міського масштабу, який побудує ще одну церкву і не підвищить вартість проїзду у транспорті.
Чи будуть кияни шукати у програмах кандидатів щось про модернізацію київської  каналізації? Жодного сумніву - ні.
Хіба що, перед виборами місяць йтиме дощ.

Житло для аспірантів. Недорого.

Прогулюючись чарівним Печерськом, ви можете надибати наш державний мистецький інкубатор. Тут гартується наша непереможна культура, тут працює дружина віце-прем'єра Кириленка, яка знається на емоціях Всесвіту.
Короче, це той самий "кульок", який помилково, але дотепно, часто називають "універом імені Поплавського. Офіційно - Київський національний університет культури і мистецтв.

Щоб ніхто не заважав учбовому процесу, заклад обнесений міцним парканом. Це ж вам не консерваторія, чи, не дай боже, політехнічний, до корпусів яких можна зайти без перешкод.
А от поза головним корпусом стовбичить явно житловий будинок. Обізнані люди кажуть, що то аспірантський гуртожиток. Розумно. У аспірантські роки частенько спадало на думку - а не заночувати сьогодні у лабораторії?
Але що це?

Продаються помешкання у гуртожитку???
Хвилинний пошук за номером телефону 0977558047 - і дійсно, продається. Ще й дешевшає на 2 штуки баксів за півтора місяця! А дехто каже, що усюди дорожнеча.

У принципі, недорого за щастя жити поруч з мамою Ляшка.

З таким оточенням, хіба доведе прокуратура хоч якусь справу про земельні оборудки Поплавського? Який, звісно, ніякого офіційного відношення до КНУКіМ давно не має...

Вічні питання української соціології

Народ навкруги перелякано дивується популярності Тимошенко, Рабіновича і, особливо, Зеленського. Як таке може бути??? - чую розпачливі зойки від знайомих і рідних.
Я не дивуюсь.
Узимку 2002 року зайшов я провідати знайомого у представництво однієї солідної іноземної компанії. Головний офіс у Швейцарії, заводи по всьому світу, працівники - доктори та кандидати хімічних наук, вільне володіння щонайменше англійською, стажування за кордоном... Вони вже не здавались мені інопланетянами, йшов вже другий рік, як я покинув пошарпаний виробничий цех на Окружній дорозі та педантично напівп'яний після обіду робітничий персонал. Я знову носив піджака і згадав, як зав'язувати краватку, - але люди з таких офісів мені здавались більш обізнаними та розумними.
У когось був день народження, мене запросили за стіл. Світські розмови, те-се... Дійшли і до теми виборів, що мали відбутись навесні. Ющенко, Тимошенко - до них були прихильні практично всі. Крім одного.
- А я буду за Вітренко голосувати! - рішуче заявив малознайомий мені чоловік.
Здається, отетерів не тільки я. Колеги почали переконувати - як можна, це ж комуняка, гірша за Симоненка. Але цей найманець капіталізму стояв на своєму.
- А мені подобається, як вона скандали влаштовує!
На наше щастя, Вітренко і її партія у парламент не пройшла. А я остаточно зрозумів, що рівень освіти і доходів не визначає виборчі симпатії. І обрання Януковича мене не здивувало. (Цікаво, той чолов'яга за нього голосував?) А от Революція Гідності - вразила. У 2014 мені навіть ненадовго здалося, що у більшої частини мого найрозумнішого у світі народу нарешті ввімкнулися мізки.
Тому я не дивуюсь результатам опитувань.
Просто інколи жалкую за змарнованим часом.

Як завжди-45. Тролейбус.

Тролейбус раптово зупиняється на бульварі Лесі Українки, поміж передбаченими розкладом зупинками. Попереду бачу ще три тролейбуси, що зупинились. Година пік, бульвар заповнений - легковиками і кількома тролейбусами.
Хвилина, друга...
Я стою у проході, на кріслі біля вікна сидить молодик. Телефоном коментує співбеседнику(ці): "Стоім, ага. Ну в етой странє же всьо чєрез жопу".
Третя хвилина...
Тролейбуси попереду рушають. Починає рухатись і наш. От і наступна зупинка.
Молодик піднімається не припиняючи розмову, майже витискує жіночку з сусіднього крісла, наступає мені на ногу, не питаючи нікого попереду, працюючи ліктьми і корпусом проштовхується до дверей.
Я дивлюсь на відбиток його підошви на моєму черевику.

У нас дійсно дещо через не те місце.

В усьому винні американці

У Києві вшанувли пам'ять Тараса Процюка.

Журналіста, який загинув у 2003 році у Багдаді, під час штурму столиці Іраку міжнародними коаліційніми силами США, Великої Британії, Австралії, Іспанії та Польщі.  Одного з епізодів війни, багаття якої розпалив Саддам Хусейн. Зараз мало хто згадає, хто це був такий  - то подивіться тут. Особисто мені для розуміння цієї особистості вистачало того, що він був членом і керівником Партії арабського соціалістичного відродження. Поведінка його була суто комуняцькою - включно із застосуванням хімічної зброї проти громадян власнох країни. Його довго ввічливо просили не робити атомну і хімічну зброю. У відповідь він довго і вперто клав на світове співтовариство, м'яко кажучи, болта. Врешті-решт отримав війну і ганьбу.

(До речі, в конторі, де я працював у 2003, відкритим прихильником міжнародних коаліційних сил в Іраку був я один - з приблизно 30 працівників. Звісно, сьогодні решта 29 щиро обурені слабкою підтримкою України з боку США, Великої Британії, Австралії, Іспанії та Польщі. Я - ні.)

На війну їдуть журналісти, бо їм потрібні новини. Чув, що почалось це у часи Громадянської війни у США - завдяки телеграфу. Хоча, ще грек, який прибіжав з Марафону до Афін у 490 р. до нашої ери, у принципі, був репортером. 

Отже, наш земляк, Тараса Процюк, працівник британського агентства новин "Reuters", загинув у Багдаді у 2003 році. 

Під час війни трапляється, що стріляють не те що по непричетним - по своїм. Під час висадки на Сицилію у 1943 американці зенітною артилерією з кораблів відправили у кращий світ кілька тисяч свого повітряного десанту.  Не розібрались. Наш земляк Кожедуб збив два американських літака - ні, не над Корейським півостровом у 1951, над Берліном у 1945. Не роздививсь. Навіть у цензуроваих книгах про "велику вітчизняну" можна знайти згадки про вбивчий вогонь по своїх.
Навіть термін такий існує - "дружній вогонь". 

Що ми читаємо про загибель Процюка? 

"в Багдаді американський танк вистрелив по готелю «Палестина», з балкона якого Тарас вів стрім."

Я не хочу образити пам'ять загиблого.
Але -  у мирному, спокійному, арабсько соціалістично відродженному Багдаді журналіст спокійно собі фільмує - а американський танк у нього стріляє?
Звідки там танк узявся? Що він там робив?
Ані згадки про війну, яку розпалив щирий друг Брежнєва, Горбачова, Єльцина та Путіна Саддам Хусейн. Ані слова про розслідування смерті Процюка у США.

Просто ще один доказ - в усьому винні США.
Хай дадуть нам нарешті джавеліни!

ЯКЩО У ТЕБЕ НЕМА ПАРАНОЇ,

то це не означає, що за тобою не слідкують.

Згадав прислів'я, помітивши новину "На пошті переглядають листи Саакашвілі перед врученням".

Тобто, увесь репресивний апарат шоколадного бариги диктатора навалився на св.Міхо. Але не знає, що йому пише поліція. 

Поліція не повідомляє Петра Олексійовича про свої листи св. Міхо???

То поліція не є частиною диктатури Порошенка???

Що ж це тоді за диктатура?

Мабуть, вірним є і зворотне твердження:

"Якщо за тобою не слідкують, це не означає, що у тебе нема параної".

P.S. Саакашвили: Порошенко и Путин в канун Нового года обсуждали сотрудничество против меня 

(NewsONE)

Хочеться традиційно! По "багатому"?

Вчинив експедицію на Андріївський узвіз, аби самостійно оцінити, що ж там такеє довело до збудження Ігора Мірошниченка і купу борців за традиції.
Чистого експерименту не вийшло, бо вигуки "За" та "Проти" вже долетіли і до моїх вух.

Я не митець, що бачу - те і фотографую. Навіть коли дивився знизу - катастрофи не відчув. А згори - і поготів. 

А коли піднявся вище, то побачив, що особливо активних влітку попустить: листя на дереві прикриє верхні поверхи.

Короче, з точки зору хіміка, театр на Подолі виглядає непогано. І дійсно не вписується у низку розташованих поруч архітектурних шедеврів:

Оце по нашому! По багатому!

P.S. А борцю за традиційні цінності Ігору Мірошниченку варто власну зовнішність привести у відповідність з українськими традиціями ХІХ-го сторіччя. А то якось...

P.P.S. Для тих, кому нагадує крематорій:

Як завжди-44

Вступне слово Прем'єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні Уряду 16 січня 2013 року

...
Запропоновані зміни спрямовані на підтримку насамперед вітчизняного виробника під час здійсненняпроцедури державних закупівель. А отже, на розвиток внутрішнього виробництва.

...

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245966803&cat_id=244823857

Уряд ініціює зміни до законодавства, що передбачать перевагу для української продукції під час державних закупівель, - Володимир Гройсман

...

Прем’єр-міністр зауважив, що перед Урядом сьогодні стоїть завдання створити нормальні умови для розвитку власного виробництва та збільшення його обсягів.

«Нам треба збільшувати обсяги виробництва нашої власної продукції. Ми можемо побудувати літаки, трактори, вагони, багато інших речей можемо виробляти в країні. Я вважаю, що це гріх, коли ми не використовуємо власні можливості, натомість підтримуємо економіки інших країн. Наше завдання - створити такі можливості, щоб у вас було зростання обсягів виробництва, кількості, якості продукції, і ви отримували відповідно і підвищення заробітної плати», - заявив Володимир Гройсман.

«Наше з вами завдання – створити умови, щоб ми могли збільшувати обсяги вироблення власної продукції», - зауважив Прем’єр-міністр.

...

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=249544366&cat_id=244274130

Дві зустрічі

Однокласник

- А чому би тобі не пошукати першоджерела інформації? Чому ти віриш усьому, що написано "Вконтактє"? Є СіеНеН, Ройтерс...

- Так я слідкую за інформацією. Я дивлюсь Інтер, Айсітіві, СТБ...

- Зрозуміло, чому ти розмовляєш як ватник...

- Чому як ватник??? Я ще цей дивлюсь, як його, 112-й канал!

Однокурсниця

Ми не бачились майже двадцять років. Вона зробила кар'єру - тепер вона дружина екс-посла України. Чоловіка на початку 2014-го відправили на пенсію.
Ненавидить ґеїв та чорних.
Просто як справжній український патріот.
І - раптово - "Я так хочу звідси поїхати! Я ненавиджу Україну!"
Двадцять років тому вона вразила фразою - "Хочу, щоби все стало як за Брежнєва!"
Отже, як "за Брежнєва" не стало.
Хай їде.

E-mail з минулого

Мій досвід листування з державними органами, мабуть, більший, ніж у більшості пересічних громадян, але не дуже великий.
Всяке бувало.
Адміністрація Януковича в особі тов.Іванеско відповідала чітко у встановлений Законом "Про доступ до публічної інформації" термін - 5 днів. Кличко на посаді мера на електронного листа відповісти не спромігся, довелось писати аналоговий на папері - але відповісти у законні 30 днів таки встиг.
Сьогодні держава встановила рекорд. Ось він:

815 днів.

Дякую, реєстре, що відповів.

Вгадаю з першої літери

У стрічці новин ukr.net потрапляю на таке:

Украина и Россия могут возобновить дипломатические отношения в полном объёме, –эксперт
(Ranok ICTV)

Перше прізвище, яке спадає на думку - Бондаренко. Який себе називає Кость, хоча насправді типовий Канстантін - не зважаючи на вишукану українську.

Перевіряю - іду за посиланням. Так і є.

Хто б сумнівався. 

Магія цихвр

Люблю наших бюрократів.
Прямо зараз - В.Кличко: "буде відремонтовано 400 000 кв.м. доріг".

Чотириста ТИСЯЧ!!!
Квадратних!!
Метрів!

Стандартна ширина дорожньої полоси у нас 3,5 метра.
Тобто, буде відремонтовано 57 км доріг з двома полосами руху.
Або 28 км - з чотирма полосами.
Або 19 км - з шістьма полосами.
А довжина вуличної мережі Києва - 1624 км.
А якщо в улюблених бюрократами квадратних - 18,745 кв.км.
Або 18745000 кв.м. Вісімнадцять з гаком МІЛЬЙОНІВ квадратних метрів.
http://genplan.kiev.ua/pres-reliz_star.htm

Я знаю, що грошей на більше нема. Навіть коли президентом стане Йуля, а прем'єром Скотиняка - або навпаки - і вони разом припинять корупцію, відмінять податки, продадуть "Рошен", здешевлять газ і приймуть, нарешті, Програму Економічного Розвитку і Роздачі Щастя Усім Українцям, грошей стане не набагато більше.

Але вони таки обіймуть ці посади, зокрема, завдяки тому, що "нові обличчя" нашої політики продовжують розмовляти з нами як з дурнями. Замість розповісти скільки коштує один кілометр асфальтованої дороги - у цивілізованих країнах він коштує близько одного мільйона доларів - вони бадьоро рапортують у стилі секретарів різних "комів" часів комунізму.

Чотириста ТИСЯЧ!!!

2% від площі вулиць Києва.

На Співочому

Випадково зайшов на Співоче поле. А там гуляють - якийсь фестиваль танців і співів. Танцюють на сцені, танцюють і перед сценою.

Як зажди-43. Савік і Сірожа.

Вночі, виявляється мало не згас смолоскип вільної журналістики невідомо ким спонсорованої групи професійних антикорупционерів - нардеп Сергій Лещенко (БПП). "Происходит то, что происходит всегда. Мне сообщили, что прямо сейчас я должен уйти с эфира Шустер Live, потому что приходит Юлия Тимошенко." https://www.facebook.com/leshchenko.ukraine?fref=ts 
Варто відзначити, що сам колишній журналіст і його черлідерська група образу переживає мужньо. Ніхто не радить швиденько накатати скаргу до Мінстеця, Генпрокуратури чи уповноваженій з прав людини пані Лутковській - можливо, дарма, з огляду на те, як рішуче ці шановні державні органи стали на захист "журналістів"-колаборантів, ображених сайтом "Миротворець".
Але Лещенку варто було б кудись звернутись. Ну, у Комітет з питань свободи слова ВР - якось не достойно, недоброзичливці будуть закидати на використання службового становища. Мовляв, свій своєму ока не виколупа нардеп нардепа не образить. 
А от у інший Комітет варто спробувати, бо він недержавний і непартійний, отже, цілком незалежний, і створення його ініціювали дуже достойні люди: Михайло Саакашвілі,  Віктор Чумак, Світлана Заліщук, Сергій Щербина, Валентин Наливайченко, Степан Хмара... 
І, що зручно, Лещенко, йдучи нахєр повз Савіка наступного разу, матиме можливість дізнатися, як розглядається його справа безпосередньо у очільника цієї шанованої установи - Комітету порятунку свободи слова України - Заслуженого журналіста України (з 2012) Савіка Шустера.
Хапко з хапком знається журналіст журналісту точно допоможе...

Як Саакашвілі розбудовував Грузію

Привезли мені історію з Грузії. Про справи славетні св.Міхо.
Ну, про одну справу.
Отже, у часи президентства Саакашвілі, підприємство вирішило побудувати для власних потреб склад. З перспективою розвитку, розширення, надання послуг іншим підприємствам і вті, але, для початку, тіко для себе. Тому - три тисячі квадратних метрів.

Хочу підтримати Госдуму РФ

Уже й не пам'ятаю, за що - чи проти кого - колись підписав петіцію на http://avaaz.org/ - проти Януковича, скоріше за все. Зрозуміло, тицьнув "підписатись на розсилку новин" - і отримую час від часу палкі заклики підписати щось. Інколи підписую, одного разу відмовився і надіслав розлогу відповідь - агітували за заборону ГМО (знаю, не читають).

А сьогодні просто ігнорувати не можу:

Дивний український визвольний тероризм

Ірландська терористи влаштовували вибухи навіть у Лондоні.
Палестинські терористи регулярно підривають і стріляють на території Ізраїлю.

А українські борці з Росією не пустили жодного поїзду з рейок на території ворога.
Там не затримано жодного українця зі зброєю чи вибухівкою.

Мабуть, влаштовувати під Києвом схрони, чи кидати гранати під Верховною Радою - більш надійний шлях прославитись у боротьбі з зовнішнім ворогом.

Вечірній прогноз

Беня залишиться в Женеві, Фірташ у Відні, Рінат переїде до Лондона. Залишків колишніх багатств їм вистачить на старість.

Міхо повернеться до Америки читати лекції, тільки уже як громадянин України.

А ми лишимось тут, розтирати вчергове розбитого граблями лоба і міркувати - чому у поляків (чехів, словаків, угорців, естонців, словенців...) вийшло, а у нас знову ні?
І мріяти про свій, особливий шлях...

Політика є концентроване вираження економіки — і навпаки.

“Політика є концентроване вираження економіки” сказав колись В.І.Ленін.

Найкраще тлумачення цього афоризму у нинішній Верховній Раді знає, мабуть, палкий борець з коаліційним урядом нардеп Ю.Луценко. Все-таки колишній Голова Спілки молодих соціалістів.

Ранішня думка

Чомусь професіональні антикорупціонери перестали згадувати прізвища Абромавичуса і Кононенка. Наче таких і не було.
А патентовані демократи мовчать про Охендовського та інших членів ЦВК, які пересиділи терміни роботи.
І про виборчий закон з відкритими партійними списками - анічичирк.
Принципові.

Законодавча сверблячка. Під мостом, що хитається.

У вічній, як дискусія про курку та яйце, суперечці між урядом та парламентом - хто з них розумний, а хто красивий - зазвичай Кабмін оперує цифрами, а Верховна Рада - емоціями. Виборцю у розмові сліпого з глухим зорієнтуватись не важко: цифри лукаві, а слова йдуть від щирого серця. Щоправда, інколи депутати використовують мову цифр, особливо коли треба підкреслити власну працелюбність.

На історичному засіданні ВР 16 лютого 2016-го року пані Южаніна (БПП), голова Комітету з податкової політики, обрала саме другий шлях:

Вечірня думка

Два президенти - Порошенко і Саакашвілі - і один віце-президент - Байден - мають протилежні думки стосовно роботи Яценюка.
Мені подобається опінія Байдена.
Бо він не працював в уряді Януковича, і не втече із власної країни після закінчення каденції.

О.Барна як вершина галицької демократичної традиції

Цікаво, посполиті ще пам’ятають Народну Раду - депутатську групу у Верховній раді УРСР?

Це була перша демократична опозиція в українському парламенті - хоча, звісно, у 1990 це був ще імітаційний орган. Саме завдяки Народній Раді він став справжнім парламентом.

У самій опозиційній групі виділялись депутати з Галичини - вишукано інтелігентні і розсудливі. Разюче європейські у порівнянні з секретарями КПСС різних рівнів і “червоними директорами”.

Чи знає майбутній прем'єр математику й англійську мову?

У 1357-му році, під час Столітньої війни дофін Франції Карл (король перебував у англійському полоні), спустошивши королівську скарбницю, звернувся по гроші до купецтва. Молода буржуазія в обмін на гроші зажадала реформ - серед іншого, припинення девальвації, контролю за збиранням податків і витратами бюджету. Нащадку престолу довелось погодитись, видати Великий Ордонанс реформ, надати представникам Генеральних Штатів (зачаток парламенту) місця у комісіях по збору податків. Але швидко виявилось, що пересічні французи податки платити все одно не бажають, що утримання війська дійсно потребує величезних коштів... Купецький прево Парижу Етьен Марсель, лідер "третього стану", був вимушений особисто проголосити про чергову девальвацію.

Антикорупційний Форум: всьо пропало або зрада, любі мої, поїхали!

Початок Антикорупційного Форуму нагадував перший день у піонерському таборі - народу багато, ніхто нікого не знає, вожаті ще у кабінеті начальника табору розписують кому у який загін. Більшість підходила групами, хтось зустрічався перед входом у павільйон; одинаки, як я, озирались у пошуках знайомих облич, декому щастило. Все-таки, більше це було схоже на Майдан, особливо на початку, але без жовто-блакитних прапорів у руках і стрічок на одязі.

Одеська митниця рухається в Європу окремо. Сепаратно?

Побував вчора на Форумі. Ні, не на тому, що подумали. На Форумі “Митна системаУкраїни. Виклики та рішення”.

Найбільш очікуваний кількома десятками учасників гість - голова Державної Фіскальної служби Р.Насіров не прийшов без пояснень, а от Юлія Марушевська, начальник Одеської митниці, таки завітала.

Нардеп Лещенко надає значні знижки

Колишній журналіст, а нині нардеп, С.Лещенко є для багатьох культовою фігурою, майже як Саакашвілі. Кожне його слово сприймається як істина, і в Україні поступово формується церква свідків Сергія.
Слова Лещенко останнім часом кидає в Яценюка, хоча робить вигляд, що ціллю є нардеп Мартиненко. 

Діалектика

М.Саакашвілі, Голова Одеської ОДА (призначений на посаду Президентом Порошенко) викрив корупційні схеми Укрзалізниці (яка підпорядкована Міністерству інфраструктури, очолюваному п.А.Пивоварським). Нарахував майже мільярд доларів.
http://nv.ua/ukraine/politics/rezonansnaja-rech-saakashvili-o-glavnyh-korruptsionerah-ukrainy-polnoe-opisanie-84207.html

Как это делают на ЗАЗе-3

Страна встречает Рождество, мы проводим испытания, пока Запорожский автосборочный завод на каникулах. 
В цеху давно примеченый мною политически озабоченный рабочий атакует Гжегожа:

Как это делают на ЗАЗе-2

Телефонная трубка разрывается: 
- Насос гремит!!! Температура растет! Что делать?!!
“Хорошо хоть поел по дороге с совещания” - думаю на бегу. Врываюсь в насосную. Хельмут демонстрирует проблему — насос работает, но грохочет как трактор.

Как это делают на ЗАЗе

Производство работало уже неделю, а детали на сборку не забирали. Оказалось, отдел главного конструктора не дает допуск на конвейер. Пошел разбираться.
- Ваша деталь не соответствует чертежам. Размер В у вас на 10 мм меньше, кронштейн не вставится.

Про роль трудових колективів

У совєцькій країні мало що робилось без участі трудових колективів. Підвищення норм виробництва та цін на лікеро-горілчані вироби, вимоги звільнити Анжелу Девіс і суворо засудити українських буржуазних націоналістів - і ще багато корисних справ! Недарма “В Отчетном докладе ЦК КПСС XXIV съезду партии товарищ Л. И. Брежнев отмечал: В развитии социалистической демократии большое место занимает повышение роли наших трудовых коллективов - основных ячеек социалистического общества”.

Про Одеський припортовий завод і незалежну українську журналістику

У березні 2013 року "Українська правда" розписала план дій Януковича та Фірташа стосовно приватизації Одеського припортового заводу.
У жовтні 2015 Фонд державного майна України, відповідно до процедури, визначеної Кабінетом міністрів України, обрав інвестиційним консультантом приватизації ОПЗ швейцарський банк UBS.
13 листопада 2015 року головний редактор "Української правди" п.Мусаєва-Боровік презентувала "розслідування схем" прем'єр-міністра п.Яценюка  навколо ОПЗ.
Презентація відбулась у програмі "Черное зеркало" на каналі "Інтер", який належить Фірташу.

У принципі, це все, що нам треба знати про незалежну українську журналістику.

Про вічний комплекс меншовартості українців

Гаряча дискусія - чи стріляли російські снайпери на Майдані, чи на Майдані стріляли тільки російські снайпери?
Знову наше вічне прокляття. Комплекс української меншовартості.
Нам страшно визнати, що Небесну Сотню вбивали українці.
Я не про національність, я про громадянство.
Ми боїмось сказати собі, що серед нас багато тих, хто здатен вбити людину з іншими переконаннями.
Ми усюди шукаємо руку Кремля.

О, які ми духовні, освічені, інтелігентні, непідкупні та законослухняні без російських агентів!

О, якою прекрасною була б наша Україна, якби не кляті москалі!

Що саме можуть США у енергетиці. І чому.

“Они хочут свою образованность показать и всегда говорят о непонятном”

(А.П.Чехов)

Мені вчений сусід листа написав
http://blogs.ukrinform.com/blog/myhaylo-bublyk/i-znovu-pro-kavitator-i-voden-iz-stichnyh-vod-chomu-amerykanci-mozhut-my-ni.
У рамках серйозної, професійної дискусії про енергетичні проблеми України. Початок тут, моя відповідь тут. Високим штилем, просто як у незабутні дні трохи хуліганської молодості: А ти с какого района? А хто ти вабщє такой?! Да ти Гапочку знаєш?!!
І на хімтеху КПІ, і в Інституті фізичної хімії АН УССР, під час наукових дискусій студенти, аспіранти, доктора і академіки зазвичай користувались логікою, формулами і результатами експериментів, а не науковими титулами. За чверть сторіччя роботи у хімічній промисловості лише одного разу довелось опинитися в ситуації “я начальник — ти дурак”; втім, завод добудовували та запускали все-таки без цього розумника.
Але у цій дискусії навички інженера-хіміка, схоже, не актуальні. Ось, наприклад, і англійське “cell” уже треба перекладати не “комірка” (якщо йдеться про хімію) або “клітина” (якщо про біологію), а “осередок” (як про партійну діяльність). “Електрохімічний троцькистський осередок”, “мейоз правоцентристського осередку”...
Втім, рівень, на який п.Бублик підняв дискусію, допоміг швидко збагнути, “чому американці можуть”. Просто вони англійську знають краще, і не витрачають час на свіжий, від серпня 2012 року, переклад новини на “общєпонятний язик” (на якому “cell” це таки “ячєйка”), а читають одразу першоджерело на сайті Університету штату Орегон http://oregonstate.edu/ua/ncs/archives/2012/aug/major-advance-made-generating-electricity-wastewater. А зацікавившись, можуть безперешкодно дізнатись про наукові праці професорки Hong Liu з розробки мікробіологічних топливних комірок, які виробляють електрику перетравлюючи органічні речовини, і що на створення пілотної установки у лютому 2015 року професорка отримала грант аж 225000$ http://mbi-online.org/newest-mbi-tenant-waste2watergy-receives-225k-nsf-grant (бюджет Університету штату Орегон у 2014-15 навчальному році близько 1 млрд. $). Відзначать, що однією з переваг технології є те, що її застосування дозволяє уникнути утворення сірководню (!) та метану. Не залишать поза увагою і той факт, що про генерування електрики мікроорганізмами відомо вже більше ста років, і що результати за останні п'ять років є “promise”, тобто обнадійливі, хоча “The generated power in MFC is still too low”, тобто, току мікробіологічні топливні комірки поки дають малувато http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1110016815000484. Схоже, американці реалістично оцінюють власні наукові досягнення, і розуміють, що до втілення у промисловість ще довгий шлях.
Яким чином ці дослідження, опубліковані у загальнодоступних наукових виданнях, результати яких може перевірити, підтвердити чи спростувати власними експериментами будь-хто, будь-де, підтверджують слова вченого сусіда “Кавітатор якимось чином змушує воду...” чи правдивість заяви пана Левандовського (http://uapatents.com/2-19385-ustatkuvannya-dlya-generuvannya-vodnyu.html) “при створенні відповідних сприятливих умов для роботи субстрату можливо виробництво 2500 тонн сірководню, або 147 тонн водню на рік при об'ємі камери біореактора 1м3”?
“Якимось чином...”, “бачив на власні очі – по приладах”, “за сприятливих умов... можливо...”
Потужні аргументи. Як і ККД дизельного двигуна часів Другої Світової війни у відношенні до матеріального балансу біохімічної реакції.
А що саме, маючи беззаперечні успіхи у розвитку біоенергетики, і розвиваючи “шаленими темпами” водневу енергетику, змогли у США? https://en.wikipedia.org/wiki/Energy_in_the_United_States
Напрочуд знайома картина: перша трійка - це вугілля, натуральний газ, атомна енергія. Доля відновлювальних джерел у загальному виробництві енергії — 12.69%, а біомаси — 0,51%.
Що у японців https://en.wikipedia.org/wiki/Energy_in_Japan, які спочатку у американців скопіювали все, що можливо, а коли не лишилось що копіювати — винайшли самі? Вітер, сонце, геотермальні води і біомаса разом дають 1%, гідроенергетика — 4%, все інше — вугілля, нафта, газ, атомна енергія. І в США, і в Японії біомасу поки що або просто спалюють, або газифікують і спалюють, або переробляють у біопаливо і спалюють.
На сайті Міністерства енергетики США, у розділі, присвяченому енергоефективності та відновлюваним джерелам енергії http://energy.gov/eere/office-energy-efficiency-renewable-energy те саме — сонце, вітер, переробка біомаси, утеплення будинків, світлодіодні лампи... І жодної згадки про кавітатори та сірководень з печер....
І проти 300 тисяч миль трубопроводів для натурального газу в США - близько 700 миль газогонів для водню. Це з урахуванням першого водневого газопроводу, довжиною 150 миль, побудованого у 1938 році.http://www.afdc.energy.gov/fuels/hydrogen_production.html Чому? Бо воднева енергетика наразі набагато більш витратна, ніж традиційна.
Американці можуть, бо рахують гроші, і по експертизу звертаються до фахівців.
Хрестоматійною, як на мене, є історія “відкриття” “холодного термоядерного синтезу” Флейшманом (Fleischmann) та Понсом (Pons ) наприкінці 1980-х. https://en.wikipedia.org/wiki/Cold_fusion На відміну від самопроголошеного “вченого сусіда”, обидва були відомими і авторитетними науковцями, але не у галузі ядерної фізики. Про свої експерименти розповідали вичерпно і точно - “Якимось чином...”“За сприятливих умов... можливо...”. Американські вчені менш ніж за рік розібралась з фейком. Характерно, що остаточний вирок експертів-науковців проголосила газета “Нью Йорк Таймс”, а не наукове видання (беріть приклад, “Укрінформ” - президія Академії наук за квартал від редакції, а за два квартали - цілий Київський університет; втім і п.Бублик з чернетками своїх статей міг би завітати ДНДІ “Хімтехнологія” у Сіверодонецьку). Після чого державні установи і університети США на цю тему розмовляють хіба що жартома.
І не треба про змову нафтових олігархів. У наступні років п'ятнадцять ті, хто вірить у диво — або погано володіє англійською? - вгатили у “холодний термояд” близько сотні мільйонів доларів. Лише “Toyota Motor Corporation” викинула на вітер сорок мільйонів. І всі отримали результат, про який “Нью Йорк Таймс” попередила ще у 1989 році.
Хоча, ця історія має надихати п.Бубліка і його героїв на нові “наукові звершення” — у світі ще трапляються диваки, готові за гарну казку віддячити купою грошей.
Головне, треба їм “образованность свою показать...”

P.S. Цей текст "Укрінформ" навіть у мій блог поставити не ризикнув. Бублики рулять...

Київський пам'ятник Гундяєву

Поблизу метро Либідська кілька років тому закипіло будівництво. А рік тому засохло. Чомусь.

Що і як було можна почитати тут. 

Як завжди-42. Три цитати.

У ДЕРЖАВНІЙ ВЛАСНОСТІ МАЄ ЗАЛИШИТИСЯ ДО 15 СТРАТЕГІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ, РЕШТУ НЕОБХІДНО ПРИВАТИЗУВАТИ - БОРОВИК

Народний депутат фракції «Батьківщина» Альона Шкрум назвала «ляпасом для всіх молодих політиків» відставку заступника міністра економіки Саші Боровика.

Сергій Соболєв пообіцяв бердянцям, що «Батьківщина» послідовно домагатиметься збереження державного статусу для порту та не допустить порушення соціальних інтересів його працівників.

Трибунська маніпула

У Римі була така виборна посада - трибун. Завдяки совєцькій історичній традиції ми зазвичай пам'ятаємо і шануємо народних. Насамперед братів Гракхів.

Старі методи нових слуг народу

До звичайного міністра зайшла пересічна людина, поспілкувались - і в Україні з'явився новий начальник. У принципі, нічого нового для нашої країни, хіба крім прізвищ. Міністром був Аваков а візитером нардеп Парасюк. Чому би двом героям Революції Гідності не підібрати гідного начальника міліції Жовквівського району? Тим більш, що район входить до 122-го виборчого округу, де Парасюк обирався. Про це розповіло радіо "Свобода" (http://www.radiosvoboda.org/audio/26892466.html приблизно з 34-ї хв).

Кому ще влада НЕ ДАЛА???

У зв'язку з багаточисельними зверненнями посполитих до Президента, Прем'єра, Голови ВР, Начальника Генштабу і особисто Авакова з вимогою дати дешевого газу, високу зарплатню, оголосити наступ і посадити усіх, я з нетерпінням очікую в твіттері, гуглі+, фейсбуці і сайті бруднодупинської самооборони чогось на кшталт:

- ЗРАДА!!! Мені дівчата досі не дають! Олігархам, суддям, прокурорам, ментам і працівникам райдержадміністрації дають, а мені - ні! НЕ ЗА ЦЕ СТОЯВ НАРОД НА МАЙДАНІ! Вимагаю від Президента, Прем'єра, Голови ВР, Начальника Генштабу і особисто Авакова, щоби і мені дівчата дали!

Порада УкрСМЕРШу

Зранку виявили чергову зраду.
Виявляється, у Дебальцево кинули дохєра коштовних вагонів з безцінним вугіллям.

Як обранці чують виборця

У вересні минулого року давня знайома, що мешкає у США, переслала
цікавий е-мейл. Це була відповідь сенаторки її штату на звернення
підтримати Україну у протистоянні з Росією. Відповідь невелика,
приблизно ¾ формату А4, але інформативна: пані сенатор прозвітувала,
що підтримала законопроекти щодо допомоги Україні, що комітет, який
вона очолює, приймає активну участь у підготовці нових законів, які
мають перешкодити "tyrannical ambitions of Vladimir Putin"...

Приклад патріотизму

Нам нещодавно довелось міняти машину, що мала забрати вантаж.
Працівник складу, дізнавшись, що водій росіянин, відмовився видавати товар.
- Ти вбив мого двоюрідного брата. Забирайся геть.

Це трапилось у Голандії.

20 років потому

Навесні 1994 року ціна на долар досягла 40 тисяч купонокарбованців. Але тільки для посполитих.
Уряд тоді очолював Юхим Звягильский - це було перше масоване пришестя донецьких у владу. І уряд вважав, що долар коштує 20 тисяч. Мабуть, так і купував.
Мій маленький бізнес був опосередковано пов'язаний з імпортом, тому купували по 40 тисяч за зелений у ятках банку "Дєнді", що належав Михайлу Бродському.
Якось викручувались.
Восени, вже після обрання Кучми президентом, купонокарбованець покотився далі, до 80 чи навіть 100 тисяч.
Нічого, пережили.
Так що не впадайте у відчай.
Все буде добре. Хоч і не завтра.

Вата у перукарні і Парасюк у Шустера

Пішов підстригтися. Звичайна перукарня, неподалік від дому. Молода майстриня мовчки стриже, я мовчки спостерігаю. Все як завжди.

Та Богу у вуха...

Зранку наштовхнувся у стрічці новин:

Нынешние политики снова будут сидеть по тюрьмам - Рабинович (Минпром)

і згадав, що політик Рабинович "10 лютого 1984 року засуджений Харківським обласним судом до 14 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі строгого режиму з конфіскацією майна і забороною займатися професійною діяльністю протягом 5 років" - дивись тут.

Сподіваюсь, що пророцтво такої досвідченої людини справдиться вже скоро.

Тримаймося

Гітлер почав обстрілювати Лондон своїми Фау-1 у червні 1944. 
Військового сенсу у цьому не було. Метою було - залякати британців.
Менш ніж за рік Німеччина капітулювала.

ТАСС уполномочен заявить: у Китаї незабаром новий рік...

Які надії покладав Путін на Китай добре відомо, що з цього може вийти майже рік тому обмірковував тут - і все йшло за планом (#путинвсехпереиграл, аякже), та трапилась маленька неприємність.

"Объем внешней торговли между Россией и Китаем сократился в январе 2015 года на 36,4% в годовом выражении... Аналитики ГТУ полагают, что снижение внешнеторгового товарооборота в значительной мере связано с приближением длительного праздничного периода во время Китайского нового года (19 февраля)" (ТАСС).
У січні 2014-го Китайський рік не наближувався і довгі святкування не планувались. А от у 2015-му Піднебесна, не порадившись із стратегічним партнером, вирішила побайдикувати!

І це у час, когда весь советский народ!

Нестачу харчів у Совєцькому Союзі нам пояснювали дуже просто: несприятливі погодні умови. Весна рання/пізня, влітку спека, восени дощ, взимку холод. Стабільності не було.

Дехто з громадян, озираючись, неголосно розповідав надійним друзям, що на захід від Чопу та Бресту погода теж буває не дуже гарна для росту зернових, але врожаї завжди більші, ніж у державі робітників та селян...

Втім, телевізор швидко повертав мізки на місце.

Часи йдуть, совєцький ТАСС побув російським ИТАР-ТАССом, нині ИТАР кудись пропав - і, як у старі добрі часи, рихтує мізки росіян, використовуючи перевірені часом шаблони.

Бо все нове - це просто призабуте старе.

Hannibal ante portas

Hannibal ante portas


У 218 році до нашої ери карфагенський полководець Ганнібал вирушив у
похід на Рим. Почалась Друга Пунічна війна, війна за контроль
Середземномор'я. Ганнібал, замість зосередитися на зміцненні оборони
рідної країни, що обіймала майже всю Північну Африку та більшу частину
Іспанії, пройшов скрізь Галлію, перейшов Альпи та вдерся на терени
Римської республіки, трохи меншої за нинішню Італію.