Насправді все дуже погано

Хочеться писати маніфест. Згадую вже писав, наприкинці сімдесятих, щойно отримавши  чергову дозу "Історії нового часу" у вигляді "Маніфесту Комуністічєской партії".
Додавши до трапившихся після сконання всіх класиків студентські бунти 1968 року (про які у кінці 1970-х "Ровєснік" доповідав
Підтримка (поки що віртуальна) клоуна на президентських виборах нагадує мені початок Майдану. Тоді уся шушера (як виявилось згодом) - Найєм, Соболєв, якийсь колишній мусар з гітарою - розмахували ручками у білих рукавичках і волали "нє-нє-нє-нє, у нас майдан без політиків, вони себе зганьбили, їм не місце поруч з нами".
Закінчилось відомо чим - кийки, кров і йолка.
Характерно, що нікого з цих, у білих рукавичках, зранку, 30-го листопада, у Михайлівському соборі та поруч не було. Вони відпочивали після урочистого закриття свого майданчику.
А кількох опозиційних нардепів - бачив.
Характерно, що звинувачування у побитті студентів риги також переводили на опозиційних політиків - "підставили дітей під кийки".
Не схоже, ні?
"Нам не потрібні старі політики, ми хочемо новенького, чистенького, бідненького, незганьбленого політикою президента".
Тільки приготуйтесь отримати снаряди замість кийків і триколор замість йолки.

Вічне вірменське питання

Приблизно рік тому трапилась зі мною подія, яку я розказую як анекдот, коли п'ю кон'як, особливо вірменський. Тобто, ніколи не розказую.
Якось увечері, біля Бесарабки, до мене ввічливо звернувся чолов'яга приблизно мого віку.
- Вибачте, ви місцевий?
- Так.
- Ви не скажете, де у вас у Києві вірмени збираються?
- ???...
Каюся, за рік я так і не з'ясував це питання, що є логічним - а навіщо мені це знати? А треба було...
Бо сьогодні зранку, за квартал від Либідської, до мене ввічливо звернувся чолов'яга приблизно мого віку.
- Вибачте, ви місцевий?
- Так. (У голові промайнув якийсь спогад, але ж ні, цього ж не може бути)
- Ви не скажете, крім посольства, консульства, у вас у Києві вірмени є?
- ???...!!!
Ледве стримуючись, я порадив шукати вірменську церкву. Чолов'яга похитав головою, і бормочучи "Що за місто, жодного вірмена!" пішов своїм шляхом.

У мене одна порада і одне прохання.
Якщо ви щось довго шукаєте - не нервуйте. Дехто шукає роками.
А якщо знаєте, де у нас у Києві є вірмени - скажіть мені.
Може, це була не остання наша зустріч.

Можна безкінечно дивитись

Тут, виявляється, от-от скінчиться відбір суддів до найважливішого нашого суду - Антикорупційного. Кажуть, у лютому запрацює.
Але я не сподіваюсь на швидкий початок роботи цієї поважної установи. З огляду на практику НАБУ, нам ще знадобиться створити інститут Антикорупційних Свідків - перевірених належним чином людей, свідченням яких у будь-якій антикорупційній справі пана Ситника будуть з довірою сприйматись Антикорупційними Суддями. Не менше значення матимуть Антикорупційні Експерти.
Особисто я вважаю, що ключовою ланкою нашої боротьби з корупцією мало бути створення інституту Антикорупційних Адвокатів. Лише обрані (під орудою пана Ситника, за участі панів та панянок Лещенка, Найєма, Заліщук, Шабуніна та Саакашвілі, звичайно) до цієї групи мали би право захищати корупціонерів у Антикорупційних судах.
У принципі, за наявності справжніх Антикорупційних Адвокатів нам і Антикорупційний Суд не був би потрібен.

Цей дощ надовго

Я пам'ятаю літні київські повені починаючи від 1982 року - коли приїхав складати іспити до КПІ.
Заливало підземні переходи на Борщагівській. Заливало площу Перемоги (там у червні 1985 я дворами йшов з товаришами на пиво по пояс у воді). Заливало Лівобережну і Деміївську площу. Заливало Берковець - там я навчився на "Таврії" форсувати глибокі калюжі.
Київська ливнева каналізація захлиналась завжди. На моїй пам'яті - у часи комуняки Згурського, міцного господарника Салія, демократа Косаківського, ще міцнішого господарника Омельченка, марсіаніна Черновецького, гауляйтера Попова...
Ви пригадуєте цих людей?
Згурський побудував Золоті Ворота та пам'ятник трьом братам і сестрі їх Либеді. Салій - церкву Богородиці Пірогощі на Подолі. Косаківський не дозволив будувати готель Хілтон. Омельченко  набудував стільки і таке, що, пересуваючись містом, я здригаюсь кілька разів на день. Черновецький побудував систему цивілізованого підкупу виборців пенсійного віку. Попов побудував йолку.
Ви можете згадати, що саме вони побудували у каналізаційній системі міста?
І система (не та, про яку ви подумали, а та що під землею) лишається такою ж, як і тридцять п'ять років тому.
А кияни зітхають по керманичам минулих часів. І сподіваються на нового месію міського масштабу, який побудує ще одну церкву і не підвищить вартість проїзду у транспорті.
Чи будуть кияни шукати у програмах кандидатів щось про модернізацію київської  каналізації? Жодного сумніву - ні.
Хіба що, перед виборами місяць йтиме дощ.

Житло для аспірантів. Недорого.

Прогулюючись чарівним Печерськом, ви можете надибати наш державний мистецький інкубатор. Тут гартується наша непереможна культура, тут працює дружина віце-прем'єра Кириленка, яка знається на емоціях Всесвіту.
Короче, це той самий "кульок", який помилково, але дотепно, часто називають "універом імені Поплавського. Офіційно - Київський національний університет культури і мистецтв.

Щоб ніхто не заважав учбовому процесу, заклад обнесений міцним парканом. Це ж вам не консерваторія, чи, не дай боже, політехнічний, до корпусів яких можна зайти без перешкод.
А от поза головним корпусом стовбичить явно житловий будинок. Обізнані люди кажуть, що то аспірантський гуртожиток. Розумно. У аспірантські роки частенько спадало на думку - а не заночувати сьогодні у лабораторії?
Але що це?

Продаються помешкання у гуртожитку???
Хвилинний пошук за номером телефону 0977558047 - і дійсно, продається. Ще й дешевшає на 2 штуки баксів за півтора місяця! А дехто каже, що усюди дорожнеча.

У принципі, недорого за щастя жити поруч з мамою Ляшка.

З таким оточенням, хіба доведе прокуратура хоч якусь справу про земельні оборудки Поплавського? Який, звісно, ніякого офіційного відношення до КНУКіМ давно не має...

Вічні питання української соціології

Народ навкруги перелякано дивується популярності Тимошенко, Рабіновича і, особливо, Зеленського. Як таке може бути??? - чую розпачливі зойки від знайомих і рідних.
Я не дивуюсь.
Узимку 2002 року зайшов я провідати знайомого у представництво однієї солідної іноземної компанії. Головний офіс у Швейцарії, заводи по всьому світу, працівники - доктори та кандидати хімічних наук, вільне володіння щонайменше англійською, стажування за кордоном... Вони вже не здавались мені інопланетянами, йшов вже другий рік, як я покинув пошарпаний виробничий цех на Окружній дорозі та педантично напівп'яний після обіду робітничий персонал. Я знову носив піджака і згадав, як зав'язувати краватку, - але люди з таких офісів мені здавались більш обізнаними та розумними.
У когось був день народження, мене запросили за стіл. Світські розмови, те-се... Дійшли і до теми виборів, що мали відбутись навесні. Ющенко, Тимошенко - до них були прихильні практично всі. Крім одного.
- А я буду за Вітренко голосувати! - рішуче заявив малознайомий мені чоловік.
Здається, отетерів не тільки я. Колеги почали переконувати - як можна, це ж комуняка, гірша за Симоненка. Але цей найманець капіталізму стояв на своєму.
- А мені подобається, як вона скандали влаштовує!
На наше щастя, Вітренко і її партія у парламент не пройшла. А я остаточно зрозумів, що рівень освіти і доходів не визначає виборчі симпатії. І обрання Януковича мене не здивувало. (Цікаво, той чолов'яга за нього голосував?) А от Революція Гідності - вразила. У 2014 мені навіть ненадовго здалося, що у більшої частини мого найрозумнішого у світі народу нарешті ввімкнулися мізки.
Тому я не дивуюсь результатам опитувань.
Просто інколи жалкую за змарнованим часом.

Як завжди-45. Тролейбус.

Тролейбус раптово зупиняється на бульварі Лесі Українки, поміж передбаченими розкладом зупинками. Попереду бачу ще три тролейбуси, що зупинились. Година пік, бульвар заповнений - легковиками і кількома тролейбусами.
Хвилина, друга...
Я стою у проході, на кріслі біля вікна сидить молодик. Телефоном коментує співбеседнику(ці): "Стоім, ага. Ну в етой странє же всьо чєрез жопу".
Третя хвилина...
Тролейбуси попереду рушають. Починає рухатись і наш. От і наступна зупинка.
Молодик піднімається не припиняючи розмову, майже витискує жіночку з сусіднього крісла, наступає мені на ногу, не питаючи нікого попереду, працюючи ліктьми і корпусом проштовхується до дверей.
Я дивлюсь на відбиток його підошви на моєму черевику.

У нас дійсно дещо через не те місце.

В усьому винні американці

У Києві вшанувли пам'ять Тараса Процюка.

Журналіста, який загинув у 2003 році у Багдаді, під час штурму столиці Іраку міжнародними коаліційніми силами США, Великої Британії, Австралії, Іспанії та Польщі.  Одного з епізодів війни, багаття якої розпалив Саддам Хусейн. Зараз мало хто згадає, хто це був такий  - то подивіться тут. Особисто мені для розуміння цієї особистості вистачало того, що він був членом і керівником Партії арабського соціалістичного відродження. Поведінка його була суто комуняцькою - включно із застосуванням хімічної зброї проти громадян власнох країни. Його довго ввічливо просили не робити атомну і хімічну зброю. У відповідь він довго і вперто клав на світове співтовариство, м'яко кажучи, болта. Врешті-решт отримав війну і ганьбу.

(До речі, в конторі, де я працював у 2003, відкритим прихильником міжнародних коаліційних сил в Іраку був я один - з приблизно 30 працівників. Звісно, сьогодні решта 29 щиро обурені слабкою підтримкою України з боку США, Великої Британії, Австралії, Іспанії та Польщі. Я - ні.)

На війну їдуть журналісти, бо їм потрібні новини. Чув, що почалось це у часи Громадянської війни у США - завдяки телеграфу. Хоча, ще грек, який прибіжав з Марафону до Афін у 490 р. до нашої ери, у принципі, був репортером. 

Отже, наш земляк, Тараса Процюк, працівник британського агентства новин "Reuters", загинув у Багдаді у 2003 році. 

Під час війни трапляється, що стріляють не те що по непричетним - по своїм. Під час висадки на Сицилію у 1943 американці зенітною артилерією з кораблів відправили у кращий світ кілька тисяч свого повітряного десанту.  Не розібрались. Наш земляк Кожедуб збив два американських літака - ні, не над Корейським півостровом у 1951, над Берліном у 1945. Не роздививсь. Навіть у цензуроваих книгах про "велику вітчизняну" можна знайти згадки про вбивчий вогонь по своїх.
Навіть термін такий існує - "дружній вогонь". 

Що ми читаємо про загибель Процюка? 

"в Багдаді американський танк вистрелив по готелю «Палестина», з балкона якого Тарас вів стрім."

Я не хочу образити пам'ять загиблого.
Але -  у мирному, спокійному, арабсько соціалістично відродженному Багдаді журналіст спокійно собі фільмує - а американський танк у нього стріляє?
Звідки там танк узявся? Що він там робив?
Ані згадки про війну, яку розпалив щирий друг Брежнєва, Горбачова, Єльцина та Путіна Саддам Хусейн. Ані слова про розслідування смерті Процюка у США.

Просто ще один доказ - в усьому винні США.
Хай дадуть нам нарешті джавеліни!

ЯКЩО У ТЕБЕ НЕМА ПАРАНОЇ,

то це не означає, що за тобою не слідкують.

Згадав прислів'я, помітивши новину "На пошті переглядають листи Саакашвілі перед врученням".

Тобто, увесь репресивний апарат шоколадного бариги диктатора навалився на св.Міхо. Але не знає, що йому пише поліція. 

Поліція не повідомляє Петра Олексійовича про свої листи св. Міхо???

То поліція не є частиною диктатури Порошенка???

Що ж це тоді за диктатура?

Мабуть, вірним є і зворотне твердження:

"Якщо за тобою не слідкують, це не означає, що у тебе нема параної".

P.S. Саакашвили: Порошенко и Путин в канун Нового года обсуждали сотрудничество против меня 

(NewsONE)

Хочеться традиційно! По "багатому"?

Вчинив експедицію на Андріївський узвіз, аби самостійно оцінити, що ж там такеє довело до збудження Ігора Мірошниченка і купу борців за традиції.
Чистого експерименту не вийшло, бо вигуки "За" та "Проти" вже долетіли і до моїх вух.

Я не митець, що бачу - те і фотографую. Навіть коли дивився знизу - катастрофи не відчув. А згори - і поготів. 

А коли піднявся вище, то побачив, що особливо активних влітку попустить: листя на дереві прикриє верхні поверхи.

Короче, з точки зору хіміка, театр на Подолі виглядає непогано. І дійсно не вписується у низку розташованих поруч архітектурних шедеврів:

Оце по нашому! По багатому!

P.S. А борцю за традиційні цінності Ігору Мірошниченку варто власну зовнішність привести у відповідність з українськими традиціями ХІХ-го сторіччя. А то якось...

P.P.S. Для тих, кому нагадує крематорій:

Як завжди-44

Вступне слово Прем'єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні Уряду 16 січня 2013 року

...
Запропоновані зміни спрямовані на підтримку насамперед вітчизняного виробника під час здійсненняпроцедури державних закупівель. А отже, на розвиток внутрішнього виробництва.

...

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245966803&cat_id=244823857

Уряд ініціює зміни до законодавства, що передбачать перевагу для української продукції під час державних закупівель, - Володимир Гройсман

...

Прем’єр-міністр зауважив, що перед Урядом сьогодні стоїть завдання створити нормальні умови для розвитку власного виробництва та збільшення його обсягів.

«Нам треба збільшувати обсяги виробництва нашої власної продукції. Ми можемо побудувати літаки, трактори, вагони, багато інших речей можемо виробляти в країні. Я вважаю, що це гріх, коли ми не використовуємо власні можливості, натомість підтримуємо економіки інших країн. Наше завдання - створити такі можливості, щоб у вас було зростання обсягів виробництва, кількості, якості продукції, і ви отримували відповідно і підвищення заробітної плати», - заявив Володимир Гройсман.

«Наше з вами завдання – створити умови, щоб ми могли збільшувати обсяги вироблення власної продукції», - зауважив Прем’єр-міністр.

...

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=249544366&cat_id=244274130

Дві зустрічі

Однокласник

- А чому би тобі не пошукати першоджерела інформації? Чому ти віриш усьому, що написано "Вконтактє"? Є СіеНеН, Ройтерс...

- Так я слідкую за інформацією. Я дивлюсь Інтер, Айсітіві, СТБ...

- Зрозуміло, чому ти розмовляєш як ватник...

- Чому як ватник??? Я ще цей дивлюсь, як його, 112-й канал!

Однокурсниця

Ми не бачились майже двадцять років. Вона зробила кар'єру - тепер вона дружина екс-посла України. Чоловіка на початку 2014-го відправили на пенсію.
Ненавидить ґеїв та чорних.
Просто як справжній український патріот.
І - раптово - "Я так хочу звідси поїхати! Я ненавиджу Україну!"
Двадцять років тому вона вразила фразою - "Хочу, щоби все стало як за Брежнєва!"
Отже, як "за Брежнєва" не стало.
Хай їде.

E-mail з минулого

Мій досвід листування з державними органами, мабуть, більший, ніж у більшості пересічних громадян, але не дуже великий.
Всяке бувало.
Адміністрація Януковича в особі тов.Іванеско відповідала чітко у встановлений Законом "Про доступ до публічної інформації" термін - 5 днів. Кличко на посаді мера на електронного листа відповісти не спромігся, довелось писати аналоговий на папері - але відповісти у законні 30 днів таки встиг.
Сьогодні держава встановила рекорд. Ось він:

815 днів.

Дякую, реєстре, що відповів.

Вгадаю з першої літери

У стрічці новин ukr.net потрапляю на таке:

Украина и Россия могут возобновить дипломатические отношения в полном объёме, –эксперт
(Ranok ICTV)

Перше прізвище, яке спадає на думку - Бондаренко. Який себе називає Кость, хоча насправді типовий Канстантін - не зважаючи на вишукану українську.

Перевіряю - іду за посиланням. Так і є.

Хто б сумнівався. 

Магія цихвр

Люблю наших бюрократів.
Прямо зараз - В.Кличко: "буде відремонтовано 400 000 кв.м. доріг".

Чотириста ТИСЯЧ!!!
Квадратних!!
Метрів!

Стандартна ширина дорожньої полоси у нас 3,5 метра.
Тобто, буде відремонтовано 57 км доріг з двома полосами руху.
Або 28 км - з чотирма полосами.
Або 19 км - з шістьма полосами.
А довжина вуличної мережі Києва - 1624 км.
А якщо в улюблених бюрократами квадратних - 18,745 кв.км.
Або 18745000 кв.м. Вісімнадцять з гаком МІЛЬЙОНІВ квадратних метрів.
http://genplan.kiev.ua/pres-reliz_star.htm

Я знаю, що грошей на більше нема. Навіть коли президентом стане Йуля, а прем'єром Скотиняка - або навпаки - і вони разом припинять корупцію, відмінять податки, продадуть "Рошен", здешевлять газ і приймуть, нарешті, Програму Економічного Розвитку і Роздачі Щастя Усім Українцям, грошей стане не набагато більше.

Але вони таки обіймуть ці посади, зокрема, завдяки тому, що "нові обличчя" нашої політики продовжують розмовляти з нами як з дурнями. Замість розповісти скільки коштує один кілометр асфальтованої дороги - у цивілізованих країнах він коштує близько одного мільйона доларів - вони бадьоро рапортують у стилі секретарів різних "комів" часів комунізму.

Чотириста ТИСЯЧ!!!

2% від площі вулиць Києва.

На Співочому

Випадково зайшов на Співоче поле. А там гуляють - якийсь фестиваль танців і співів. Танцюють на сцені, танцюють і перед сценою.

Як зажди-43. Савік і Сірожа.

Вночі, виявляється мало не згас смолоскип вільної журналістики невідомо ким спонсорованої групи професійних антикорупционерів - нардеп Сергій Лещенко (БПП). "Происходит то, что происходит всегда. Мне сообщили, что прямо сейчас я должен уйти с эфира Шустер Live, потому что приходит Юлия Тимошенко." https://www.facebook.com/leshchenko.ukraine?fref=ts 
Варто відзначити, що сам колишній журналіст і його черлідерська група образу переживає мужньо. Ніхто не радить швиденько накатати скаргу до Мінстеця, Генпрокуратури чи уповноваженій з прав людини пані Лутковській - можливо, дарма, з огляду на те, як рішуче ці шановні державні органи стали на захист "журналістів"-колаборантів, ображених сайтом "Миротворець".
Але Лещенку варто було б кудись звернутись. Ну, у Комітет з питань свободи слова ВР - якось не достойно, недоброзичливці будуть закидати на використання службового становища. Мовляв, свій своєму ока не виколупа нардеп нардепа не образить. 
А от у інший Комітет варто спробувати, бо він недержавний і непартійний, отже, цілком незалежний, і створення його ініціювали дуже достойні люди: Михайло Саакашвілі,  Віктор Чумак, Світлана Заліщук, Сергій Щербина, Валентин Наливайченко, Степан Хмара... 
І, що зручно, Лещенко, йдучи нахєр повз Савіка наступного разу, матиме можливість дізнатися, як розглядається його справа безпосередньо у очільника цієї шанованої установи - Комітету порятунку свободи слова України - Заслуженого журналіста України (з 2012) Савіка Шустера.
Хапко з хапком знається журналіст журналісту точно допоможе...

Як Саакашвілі розбудовував Грузію

Привезли мені історію з Грузії. Про справи славетні св.Міхо.
Ну, про одну справу.
Отже, у часи президентства Саакашвілі, підприємство вирішило побудувати для власних потреб склад. З перспективою розвитку, розширення, надання послуг іншим підприємствам і вті, але, для початку, тіко для себе. Тому - три тисячі квадратних метрів.

Хочу підтримати Госдуму РФ

Уже й не пам'ятаю, за що - чи проти кого - колись підписав петіцію на http://avaaz.org/ - проти Януковича, скоріше за все. Зрозуміло, тицьнув "підписатись на розсилку новин" - і отримую час від часу палкі заклики підписати щось. Інколи підписую, одного разу відмовився і надіслав розлогу відповідь - агітували за заборону ГМО (знаю, не читають).

А сьогодні просто ігнорувати не можу:

Дивний український визвольний тероризм

Ірландська терористи влаштовували вибухи навіть у Лондоні.
Палестинські терористи регулярно підривають і стріляють на території Ізраїлю.

А українські борці з Росією не пустили жодного поїзду з рейок на території ворога.
Там не затримано жодного українця зі зброєю чи вибухівкою.

Мабуть, влаштовувати під Києвом схрони, чи кидати гранати під Верховною Радою - більш надійний шлях прославитись у боротьбі з зовнішнім ворогом.

Вечірній прогноз

Беня залишиться в Женеві, Фірташ у Відні, Рінат переїде до Лондона. Залишків колишніх багатств їм вистачить на старість.

Міхо повернеться до Америки читати лекції, тільки уже як громадянин України.

А ми лишимось тут, розтирати вчергове розбитого граблями лоба і міркувати - чому у поляків (чехів, словаків, угорців, естонців, словенців...) вийшло, а у нас знову ні?
І мріяти про свій, особливий шлях...

Політика є концентроване вираження економіки — і навпаки.

“Політика є концентроване вираження економіки” сказав колись В.І.Ленін.

Найкраще тлумачення цього афоризму у нинішній Верховній Раді знає, мабуть, палкий борець з коаліційним урядом нардеп Ю.Луценко. Все-таки колишній Голова Спілки молодих соціалістів.

Ранішня думка

Чомусь професіональні антикорупціонери перестали згадувати прізвища Абромавичуса і Кононенка. Наче таких і не було.
А патентовані демократи мовчать про Охендовського та інших членів ЦВК, які пересиділи терміни роботи.
І про виборчий закон з відкритими партійними списками - анічичирк.
Принципові.

Законодавча сверблячка. Під мостом, що хитається.

У вічній, як дискусія про курку та яйце, суперечці між урядом та парламентом - хто з них розумний, а хто красивий - зазвичай Кабмін оперує цифрами, а Верховна Рада - емоціями. Виборцю у розмові сліпого з глухим зорієнтуватись не важко: цифри лукаві, а слова йдуть від щирого серця. Щоправда, інколи депутати використовують мову цифр, особливо коли треба підкреслити власну працелюбність.

На історичному засіданні ВР 16 лютого 2016-го року пані Южаніна (БПП), голова Комітету з податкової політики, обрала саме другий шлях:

Вечірня думка

Два президенти - Порошенко і Саакашвілі - і один віце-президент - Байден - мають протилежні думки стосовно роботи Яценюка.
Мені подобається опінія Байдена.
Бо він не працював в уряді Януковича, і не втече із власної країни після закінчення каденції.

О.Барна як вершина галицької демократичної традиції

Цікаво, посполиті ще пам’ятають Народну Раду - депутатську групу у Верховній раді УРСР?

Це була перша демократична опозиція в українському парламенті - хоча, звісно, у 1990 це був ще імітаційний орган. Саме завдяки Народній Раді він став справжнім парламентом.

У самій опозиційній групі виділялись депутати з Галичини - вишукано інтелігентні і розсудливі. Разюче європейські у порівнянні з секретарями КПСС різних рівнів і “червоними директорами”.

Чи знає майбутній прем'єр математику й англійську мову?

У 1357-му році, під час Столітньої війни дофін Франції Карл (король перебував у англійському полоні), спустошивши королівську скарбницю, звернувся по гроші до купецтва. Молода буржуазія в обмін на гроші зажадала реформ - серед іншого, припинення девальвації, контролю за збиранням податків і витратами бюджету. Нащадку престолу довелось погодитись, видати Великий Ордонанс реформ, надати представникам Генеральних Штатів (зачаток парламенту) місця у комісіях по збору податків. Але швидко виявилось, що пересічні французи податки платити все одно не бажають, що утримання війська дійсно потребує величезних коштів... Купецький прево Парижу Етьен Марсель, лідер "третього стану", був вимушений особисто проголосити про чергову девальвацію.